Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Мертва зона

- А твій батько не побожний?

Джонні засміявся.

- От цього не знаю, але що не баптист, то напевне. - Тоді якусь хвилю подумав і додав: - Він тесля, - так наче цим усе пояснювалось.

Сейра всміхнулася.

- Що сказала б твоя мати, якби дізналася, що ти водишся з пропащою католичкою?

- Напросися до нас у гостину, - в ту ж мить відказав Джонні, - щоб вона могла накинути й тобі оті свої брошурки.

Сейра спинилась, і далі тримаючи його за руку.

- А ти хотів би повезти мене до себе додому? - запитала вона, пильно дивлячись на нього.

Приязне довгасте обличчя Джонні споважніло.

- Так, - відповів він. - Я хотів би, щоб ти познайомилася з ними... І вони з тобою.

- Навіщо?

- А ти не знаєш? - лагідно спитав він.

І раптом Сейрі здавило горло, загупало в скронях, так наче її вже душили сльози, і вона міцно стиснула руку Джонні.

- Ой, Джонні, ти мені так подобаєшся...

- А ти мені - ще більше, - серйозно сказав він.

- Покатай мене на чортовому колесі, - зненацька попросила вона й усміхнулася. Годі цих розмов, спершу треба все обміркувати, розважити, куди воно може завести. - Хочу злетіти високо-високо, звідки ми побачимо все довкола.

- А можна, я тебе поцілую в тій високості?

- Двічі, якщо встигнеш.

Джонні дав їй повести себе до каси, де залишив ще один доларовий папірець. Купуючи квитки, він сказав:

- Коли я ще вчився у школі, я знав одного хлопця, котрий працював на ярмарку, то він розповідав, що робітники, які складають ці колеса, завжди геть п’яні і залишають там усякі...

- Іди к бісу, - весело мовила Сейра. - Ніхто не живе вічно.

- Але всі цього прагнуть, хіба ти не помічала? - зауважив Джонні, сідаючи за нею в хитку кабінку.

Нагорі він таки встиг поцілувати її кілька разів, а жовтневий вітер куйовдив їм волосся, і ярмарковий майдан розлягався внизу, світячись у темряві, мов величезний годинниковий циферблат.

4

Після чортового колеса вони покаталися на каруселі, хоч Джонні чесно признався, що почуває себе найпослідущим дурнем. Ноги в нього були такі довгі, що, розвівши їх, він міг би вільно стояти над своїм гіпсовим коником. А Сейра лиховісним тоном розповіла йому, що знала в школі одну дівчину, в котрої було хворе серце, хоч ніхто про це й гадки не мав, і одного разу та дівчина пішла зі своїм хлопцем покататися на каруселі... і...

- Колись ти про це пошкодуєш, Сейро, - сказав Джонні спокійним і довірчим тоном. - Там, де неправда, не буває добрих взаємин.

Вона показала йому довгого язика.

Після каруселі був дзеркальний лабіринт, справді добрий дзеркальний лабіринт, і Сейрі пригадався епізод із книжки Бредбері “Щось лихе до нас іде”, де обернута на дівчинку стара вчителька мало не згинула без вороття в такому самому лабіринті. Сейра бачила, як віддалік від неї розгублено тупцяє Джонні й махає їй рукою. Десятки Джонні, десятки Сейр. Вони поминали одне одного, мигтіли по неевклідових кутах і нібито зникали. Вона повертала ліворуч, повертала праворуч, тицялася носом у ясні скляні площини й безпорадно хихотіла - почасти й зі страху перед тим замкненим простором. Одне із дзеркал обернуло її на. приземкувату карлицю, як ото в книжках Толкієна10. В іншому перед нею постало карикатурно цибате дівчисько з ногами завдовжки із чверть милі.

Попередня
-= 17 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!