Слава ЗСУ!

- Отож тепер сам має улюбленця і в ФБР. Ленкт знизав плечима й лагідно всміхнувся.

- Ну що я можу вам сказати? Хіба тільки те, Джонні, що для мене це діло аж ніяк не мед. А часом я просто боюся. Від того чоловіка так і струменять якісь магнетичні хвилі. Досить йому тицьнути на мене з помосту й сказати юрбі, хто я такий, як мене напевне повісять на найближчому ліхтарі.

Джонні подумав про сьогоднішню юрбу й про юну красуню, що несамовито вимахувала скибкою кавуна.

- Мабуть, ваша правда, - мовив він.

- Отож,якби ви знали що-небудь таке, що могло б стати нам у пригоді... - Ленкт подався вперед. У його усміхнених очах засвітився ледь помітний хижий вогник. - А може, ви прозирнули його як екстрасенс. Може, через те вам і памороки забило?

- Може, й так, - відказав Джонні без тіні усмішки.

- Ну?..

У Джонні майнула маячна думка розповісти йому все як є. Та він ураз одкинув її.

- Я бачив його в телерепортажі. День у мене сьогодні порівняно вільний, от я й надумав поїхати сюди та подивитись на власні очі. Певно, я тут був не єдиний приїжджий.

- Можете не сумніватися, - жваво озвався Бейс.

- Оце і все? - спитав Ленкт.

- Оце і все, - відповів Джонні і, трохи повагавшись, додав: - Ну, ще... я думаю, він переможе на виборах.

- Тут нема чого й думати, - сказав Ленкт. - Якщо тільки ми чогось про нього не розкопаємо. А тим часом я цілком згоден з містером Бейсом. Тримайтесь від Стілсона якнайдалі.

- За мене не турбуйтеся. - Джонні зібгав паперовий стаканчик і викинув його в кошик. - Приємно було поговорити з вами, панове, але мені ще їхати та й їхати до Дарема.

- А в Мен скоро повернетесь, Джонні? - недбало спитав Ленкт.

- Не знаю. - Джонні перевів погляд з підтягнутого, бездоганного Ленкта, що постукував новою сигаретою об циферблат електронного годинника, на Бейса, огрядного стомленого чолов’ягу з обличчям такси. - А як ви обидва гадаєте: він спробує пробиватися вище? Якщо потрапить, до палати представників?

- Тільки богові це відомо, - промовив Бейс і звів очі догори,

- Такі, як він, приходять І відходять, - сказав Ленкт. Його темно-карі, мало не чорні очі й далі пильно вивчали Джонні. - Вони - наче якийсь рідкісний радіоактивний елемент, що дуже швидко розпадається. У людей типу Стілсона немає твердих політичних підвалин, їхні тимчасові коаліції несталі й нетривкі. Ви бачили сьогодні той натовп? Студентів і фабричних робітників, що надсаджують горлянки за одного й того самого кандидата? Це не політика, це щось на зразок поголовного захоплення хула-хупом, єнотовими шапками, зачісками під “бітлів”. Він засяде на свій термін у палаті представників і до сімдесят восьмого року їстиме тамтешні безплатні обіди, а потім усе скінчиться. Будьте певні.

Та Джонні не був певен.

2

Наступного дня на чолі в Джонні з лівого боку красувалася ціла гама кольорів. Темно-багровий, майже чорний синець над бровою розпливався по краях червоним, а на скроні, ближче до волосся ясніла гидка жовта пляма. Ліва повіка трохи набрякла й надавала обличчю хитрувато-злісного виразу, наче в якогось водевільного лиходія.

Він десять разів проплив туди й назад у басейні, а тоді, важко дихаючи, відкинувся у шезлонгу. Почував він себе препогано. За цілу ніч спав не більш як чотири години, та й у тому сні його мучили всякі страхіття.