Слава ЗСУ!

- Що з вами? Що сталося?

- Помовч, - сказав Роджер.

- ...і досі палає, і, за словами Гові, точне число жертв можна буде встановити тільки над ранок. А тим часом відомо, що понад тридцять чоловік, здебільшого випускників Даремської середньої школи, з тяжкими опіками доставлено в навколишні лікарні. Сорок чоловік, переважно також випускники, вибралися надвір крізь невеликі віконця туалетної кімнати, а решта, як видно, скупчились у вихідних дверях, що й призвело до фатальних...

- Це про “Кеті”? - зойкнула Шеллі Четсворт. - Це там сталося?

- Так, - відповів Роджер. Голос його був моторошно спокійний. - Там.

Унизу теж раптом запала тиша. Потім почулося тупотіння на сходах. Двері кухні розчинились, і вбіг Чак, шукаючи очима матір.

- Мамо! Що таке? Що сталося?

- Схоже на те, що ми завдячуємо вам життя нашого сина, - промовив Роджер тим самим моторошно спокійним голосом. Джонні ніколи ще не бачив такого блідого обличчя. Роджер скидався на примарну воскову ляльку.

- Він згорів? - Чак не міг цьому повірити. За ним уже сунули сходами інші, перемовляючись тихими, переляканими голосами. - Ви кажете, згорів?

Ніхто йому не відповів. Аж раптом з-позад нього зметнувся пронизливий, істеричний крик Патті Стрейчен:

- Це він винен, отой! Це все через нього! Він сам думкою викликав пожежу, як у тій книжці “Керрі”47. Він злочинець! Убивця! Він...

Роджер обернувся до неї.

- Ану цить! - гарикнув він.

Патті зайшлася риданнями.

- Згорів? - повторив Чак.

Здавалося, він запитував самого себе, ніби хотів знати, чи підходить це слово.

- Роджере... - прошепотіла Шеллі. - Родже, любий...

Гомін на сходах і в підвальній залі наростав, здавалося, там шарудить сухе листя. Клацнула й замовкла стереосистема. Стало чути окремі голоси.

І Майк там був?.. Шеннон теж туди поїхав?.. Точно знаєш?.. Я вже збиралась їхати, як раптом подзвонив Чак... Моя мати була тут, коли на цього типа накотило, то, каже, п наче в могилу вкинули, і умовила мене поїхати сюди... А Кейсі теж там?.. І Рей?.. А Морін Онтелло?.. Боже мій, і вона?.. А...

Роджер поволі встав і повернувся до гостей.

- Я пропоную, - сказав він, - вибрати найтверезіших, що здатні вести машини, і всім разом їхати до лікарні. Їм потрібна буде донорська кров.

Джонні сидів, мов закам’янілий. Сидів і гадав, чи зможе зрушити з місця. Надворі загуркотів грім. А за ним глухо, мов далеке відлуння, почувся передсмертний материн голос:

Виконай свій обов’язок, Джоне.

Розділ двадцять четвертий

12 серпня 1977 р.

Дорогий Джонні!

Розшукати Вас виявилося ділом доволі нехитрим - я часом думаю, що, маючи гроші, можна знайти в Америці кого завгодно, а гроші я маю. Може, Вам і не сподобається така груба відвертість, але ми всі - і Чак, і Шеллі, і я - надто багато Вам завдячуємо, щоб я міг бути з Вами хоч у чомусь нещирий. За гроші можна купити майже все, але від блискавки грішми не відкупишся. Дванадцятьох хлопців пожежники знайшли в чоловічому туалеті, де вікно було забите цвяхами. Вогонь туди не дійшов, але дійшов дим, і всі дванадцять задихнулися. Думка про це не йде мені з голови, бо серед тих дванадцятьох міг бути й Чак. Ось чому я знову “накрив” Вас, як Ви пишете в своєму листі. І з цієї ж таки причини не можу дати Вам спокою, хоч би як Ви про це просили. Принаймні доти, доки надісланий з цим листом чек повернеться до мене погашений і з Вашим підписом на звороті.