Слава ЗСУ!

Тепер номери проходили повз стрілку дедалі повільніше.

Один із різноробів здивовано вигукнув:

- Ох ти ж чорт, воно таки зупиняється!

Джонні стояв спокійно, дивився на колесо, і тепер

Сейрі здавалося (може, через недужний стан - тепер живіт їй болісно хапало й викручувало через однакові проміжки часу), ніби очі в нього стали майже чорні. Джекіл і Хайд, подумала вона й зненацька відчула перед ним незбагненний, підсвідомий страх.

Клац, клац, клац, клац...

Колесо прокладало другий сектор, поминуло 15 і 16, клацнуло на 17, а тоді, ніби мить повагавшись, і на 18. Ще “клац” - і стрілка опинилася проти номера 19. Натовп затамував віддих. А колесо подалось іще трохи вперед, і зубчик уперся в кілок між 19 і 20. Якусь мить здавалося, що кілок не вдержить стрілку і останні рештки інерції от-от посунуть колесо на 20. Та інерції не вистачило, колесо хитнулось назад і завмерло.

Якусь хвилю натовп ще мовчав. Ніхто не озвався й звуком.

Потім один з підлітків мало не побожно прошепотів:

- Гей, містере, це ж ви виграли п’ятсот сорок доларів!

А Стів Бернгардт докинув:

- Зроду ще не бачив такої гри. Ніколи в житті.

І зрештою натовп вибухнув радісним криком. Джонні ляскали по спині, штурхали. Люди протискалися повз Сейру, щоб доторкнутись до нього, і на мить, коли їх заступили одне від одного, вона відчула себе геть нещасною, і її охопив панічний страх. Знесилену, нездатну опиратись, її штовхали сюди-туди, в животі у неї все переверталося, а перед очима, розплившись у десяток чорних кружал, і далі оберталося колесо. У наступну мить Джонні вже знову був з нею, і вона з кволою радістю побачила, що це справжній Джонні, а не ота зосереджена, схожа на манекен, подоба, яка стежила за останнім обертом колеса. Вигляд він мав зніяковілий і стурбований.

- Пробач мені, серденько, - сказав він, і цього було досить, щоб Сейра сповнилася любов’ю до нього.

- Та все ніби гаразд, - відказала вона, далеко не певна, чи це так.

Хазяїн прокашлявся.

- Колесо зачинено, - оголосив він. - Колесо зачинено.

Натовп невдоволено, але порозуміло загудів. Хазяїн поглянув на Джонні.

- Мені доведеться дати вам чек, молодий чоловіче. Я не тримаю тут стільки готівки.

- Гаразд, мені байдуже, - погодився Джонні. - Тільки швидше. Дівчині справді недобре.

- Де ж пак, чека він дасть! - сказав Стів Бернгардт з невимовним презирством. - Він дасть вам такого чека, що його жоден банк не візьме, а сам ще до зими буде ген у Флориді.

- Шановний добродію, - почав був хазяїн, - запевняю вас...

- Запевняй свою матір, може, вона тобі повірить, - урвав його Бернгардт.

Тоді зненацька перехилився через кін і сягнув рукою під прилавок.

- Гей! - заволав хазяїн. - Це ж грабунок!

Та його крик не справив на натовп ніякого враження.

- Ой, будь ласка... - пробурмотіла Сейра.

Голова в неї йшла обертом.

- Пропади вони пропадом, ті гроші, - раптом мовив Джонні. - Пропустіть нас, будь ласка. Дівчині погано.

- Та ви що! - вигукнув підліток із значком Джіммі Хендрікса, але й він сам, і його приятель неохоче відступили вбік.