Слава ЗСУ!

В-р. Бар?

В-н. Атож, саме так і сказав. Це про брата моєї дружини... його звуть Баррі Річардс. А мій молодший син, коли був малий, казав на нього дядечко Бар. До речі, я тільки потім подумав, звідки б Смітові про це знати. Того ж вечора вдома я сказав дружині, щоб подзвонила братові - він живе в Кус-Лейку, штат Нью-Йорк.

- І вона подзвонила?

- Так. Вони дуже мило побалакали.

- То з вашим шуряком, з містером Річардсом, було все гаразд?

- Так, цілком гаразд. Але наступного тижня він фарбував будинок, упав з драбини й зламав хребет.

- Докторе Вени, ви вірите, що Джон Сміт передбачив це нещастя з вашим шуряком? Вірите, що то було в нього прозирання?

- Не знаю. Але я... схильний цьому вірити.

- Дякую, докторе.

- Чи можу я дещо додати?

- Звичайно.

- Якщо на ньому справді лежало таке прокляття, - атож, інакше назвати це я не можу, - то сподіваюсь, Господь зглянеться на змучену душу цього бідолахи.

5

...і я знаю, тату, всі казатимуть, ніби я вчинив те, що оце замислив, тільки внаслідок пухлини в мозку, але ти не вір. Це неправда. Пухлина, на моє теперішнє розуміння, це лихо, яке переслідувало мене давно і ось нарешті спостигло. Вона утворилася в тому місці, яке було пошкоджене при катастрофі, і, судячи з усього, це ж таки місце я забив об лід, катаючись у дитинстві на Круглому ставку. Саме тоді в мене сталося перше “прозирання”, хоч навіть тепер я не можу пригадати його до ладу. А потім було друге, на ярмарку в Есті, перед самою катастрофою. Спитай у Сейри, вона напевне пам’ятає. Пухлина вразила саме ту ділянку мозку, яку я завжди називав “мертвою зоною”. Як бачиш, так усе і обернулось. Отакою гіркою правдою. Бог... доля... провидіння... фатум... хоч як його назви, воно ніби простягає свою тверду, невблаганну руку, щоб знов зрівноважити шальки терезів. Можливо, я мав загинути в тій автокатастрофі чи ще раніше - отоді на Круглому ставку. І я певен: коли я доконаю те, що мені призначено, шальки терезів знову набудуть цілковитої рівноваги.

Тату, я люблю тебе. І що найгірше (гіршою може бути лише свідомість того, що розв’язати жахливий вузол, який затягся навколо мене, я можу, тільки вдавшись до зброї), то це розуміти, що я залишаю на твою долю й горе втрати, й ненависть тих, хто не має підстав убачати в Стілсоні нічого, крім добросердя й справедливості...

6

Витяг з протоколу свідчень, заслуханих т. зв. “Стілсонівською комісією” під головуванням сенатора від штату Мен Вільяма Коуена.

Опит провадить м-р Елберт Ренфрю, помічник головного юрисконсульта комісії.

Свідок - доктор Семюел Вейзак, що проживає в м. Бангорі, штат Мен, Гарлоу-Корт, 26.

Дата опиту - 23 серпня 1979 р.

Ренфрю. Час наближається до перерви, докторе, і я хотів би від імені комісії подякувати вам за ці довгі чотири години нашої розмови. Ви дуже великою мірою прояснили для нас ситуацію.

Вейзак. Радий, коли так.