Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Мій друг Янгол

- Дорого, - сміючись, відповіла мати.

- Ну скільки?

- Ну тисячі півтори-дві. Я точно не знаю.

- Півтори-дві? – здивувався Саша. – Ого.

- Так, це моя місячна заробітна плата, - перегорнула сторінку книги рецептів мама.

- Погано, - знову почухав потилицю Саша.

Він встав і направився до братової кімнати. Брат сидів на ліжку, і впершись об стіну, читав підручник.

- Валік, - невпевнено покликав молодший брат.

- Га.

- А в тебе є гроші?

- Трохи, - відповів Валентин.

- А позич мені.

- А коли вернеш?

Саша мовчки опустив голову.

- Ну, чого так сумно? - посміхнувся брат. – Набреши! Скажи, що завтра. Я тобі позичу, а ти завтра скажеш, що в тебе немає чим вертати. Так усі роблять.

- Тоді, завтра, - жваво відповів Саша.

- От бачиш, як все просто.

Валік підвівся з ліжка і почав ритися в кишені, намагаючись знайти гроші.

- Ось, тримай, - поклавши в долоню братові п’ять гривень, промовив Валік.

- Ні. Це мало, - похитав головою Саша.

- Ого. А тобі скільки треба? – здивувався Валентин.

- М-м-м… Мені треба дві тисячі.

- Скільки? – шалено викрикнув брат. – Я тобі їх де візьму?

- Ну хоча б тоді півтори.

Валік нічого не відповів. Лише ображено глянув на невдячного брата і знову почав учити фізику.

Саша поклав п’ять гривень на полицю братові і вийшов за двері.

Він повернувся у свою кімнату і сів на ліжко у повній темряві.

Був ранок. Саша прийшов до школи один, знаючи наперед, що Мишка приведе мама. Саша ще не знав, що з Мишка зняли всі обвинувачення. Коли хлопець зайшов до класу, Мишко вже бігав між партами за Миколою і обливав його водою з пластмасової лійки для вазонів. Микола бігав, тримаючи у руках тюбик з масляною фарбою та пензлик і скрізь на партах малював якісь відмітки.

Насправді, цими фарбами Микола скрізь намагався намалювати карикатуру, як Мишко іде за руку з мамою до школи. Але боячись бути обприсканим з лійки, йому доводилося тікати.

Нарешті, за цією біганиною, Мишко побачив Сашу і, підбігши до його парти, нарешті, зупинився.

- З мене зняли арешт, - задихано промовив він. – Тепер я вільний!

- Ого, класно. А мені вчора знову дзвонила Янгол.

- Справді, клас. І що казала?

- Сказало, що…

- Мишко - мамінькін синочок, - штурхонувши Мишка ззаду, викрикнув Микола і почав утікати.

- От я йому зараз, - розсердився Мишко. – Зачекай-но!

- Мишко, не реагуй на нього, - промовив Саша, ображений, що Мишко не дослухав про Янгола.

- Чого? - здивувався Мишко. – Я дожену.

- Він спеціально тебе дразнить, щоб ти його наздоганяв. А якщо ти не реагуватимеш – він втратить інтерес і чіплятиметься до когось іншого.

Мишко замислився.

- Може й так, - промовив він. – То що там Янгол?

- Радила мені, що робити з Поліною.

- Справді, і що?

- Треба подарувати їй перстень із голубим топазом.

- Що?

- Перстень… Ну з таким каменем дорогоцінним. Ти не позичиш мені грошей?

- Ну ти телепень! І ти у все це повірив? Ну ти даєш! Я думав, ти трохи розумніший, - засміявся Мишко. – Так це ж звичайнісінький лохотрон! Розумієш?

- Чому? – не зрозумів Саша.

- Ти знаєш скільки коштує той перстень з топазом? Тисячі дві, не менше.

- Знаю.

- І ти згоден купити його за такі гроші, а потім подарувати цій жабі?

Саша впевнено махнув головою. Мишко здивовано перевів погляд з Сашиного обличчя на його старі речі, що лежали на парті – куртку з секондхенду та татову шкіряну сумку.

Попередня
-= 17 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 116.

Останній коментар

красуня 06.08.2020

хочу подякувати автору за таку пречудову книгу


красуня 06.08.2020

книга дуже сумна,схожа на реальність


anonymous9739 07.05.2015

даже сумна книга. наближена до реальностi.


Додати коментар