Слава ЗСУ!

- Куди ми підемо?

- Ну через карантин серед 6-х класів відмінили дискотеку, тому ми вирішили, що зберемося святкувати новий рік у когось на квартирі. Поліна тільки-но подзвонила своїй мамі, і та дозволила нам святкувати всю ніч у них на старій квартирі. Тому Поліна сьогодні запрошує весь клас до себе.

- Я одразу пас, мене не пустять. – поставив, нарешті, відро Саша.

- Як не пустять? – здивувався Мишко. – Пустять. Давай я попрошу.

- Та ну, - махнув рукою Саша. – На ніч точно не пустять.

- Сашо, не можна так. Треба хоч спробувати. Ми скидаємося по сто п’ятдесят гривень, і я можу мамі сказати, що по триста і закладу за тебе!

- Ні, мене не пустять. Справа ж не тільки в грошах. У мене не такі батьки, як у тебе.

- Сашо, треба втерти носа тому Миколі. Якщо тебе не буде, він залицятиметься до Поліни, якщо мене не буде – до Лариси.

- Мишко, що я можу зробити? – нервово крикнув хлопчик і пішов.

Ввечері Саша сів на балконі і поставив біля себе телефон. Йому було так шкода себе. Так несправедливо, що інших дітей пускають на ніч на свята, а його – ніколи. Чим він гірший? Мабуть, усім. Хотілося плакати від такої несправедливості. А Янгол все не дзвонила. Чому вона не дзвонить? Він їй теж не потрібен? Як і всім іншим. Батькам, братові, друзям… а Мишко… Теж іще, друг. Міг би і не піти у солідарність з Сашою.

З очей хлопчика потекли сльози. А Янгол все не дзвонила.

Саша поставив телефон на підлогу і закрив очі руками.

Непомітно відчинилися двері на балкон і зайшла мама.

- Сашо, синку, що з тобою?

- Нічого, мамо.

- Сашо, що сталося? Хто тебе образив? – запитала мама.

- Життя…

- Іди сюди.

Мама взяла Сашка за руку і повела за собою в кімнату. Вони сіли на диван, і вона лагідно сказала:

- Розкажи, що сталося. Обіцяю, щоб ти не розказав, ми з татом тебе не будемо сварити.

- Сьогодні Поліна Стрийчик запросила усіх до себе додому святкувати Новий рік, - схлипуючи, почав Саша. - І всі зараз там. Окрім мене…

Сльози знову хлинули по щоках.

- Цить, чого ти? - погладила мама Сашка по голові.

- Всім там весело. А я тут один, нікому не потрібний…

- Чому ти нічого нам не сказав? – здивовано запитала мама.

- А який сенс? Хіба ви пустите мене? – крикнув Саша. - Чи є сенс іти на дві години, бо тато скаже, щоб о дев’ятій я був вдома. Який же сенс туди іти, мамо?

- Може, тато і відпустив би тебе, ти ж навіть не питав.

- А гроші? Де ми візьмемо гроші?

Мама зітхнула.

- Скільки треба?

- Сто п’ятдесят, - випалив Саша з надутою губою.

Жінка встала з дивану і вийшла за двері. Чути було, як вона щось пояснювала татові. Тато уважно слухав, а потім вони перераховували якісь свої заощадження. Мама говорила, що краще ці гроші не брати, а тато сказав, нічого, заробимо ще, нехай іде.

Саша швидко витер сльози і почав збиратися.

За хвилину він уже стояв у дверях зі 150-ма гривнями в кишені. У нього був червоний ніс, і запухлі від сліз очі. Але настрій був уже зовсім інший. На вулиці його чекав радісний Мишко, якому Саша вже встиг зателефонувати.

- Тобі треба щось купити до святкового столу? Чи просто віднести ці гроші? – запитала мама.

- Мишко каже, що краще щось купити. Зараз зайдемо з ним в магазин, - відповів Саша.

- Може краще подзвонити Поліні і спитати, чого саме не вистачає до столу? - запропонувала мати.

- Ні, нехай для неї це буде сюрприз. Вона ж думає, що мене не буде, - посміхнувся Саша.

- Ну хочеш, я зателефоную її мамі і запитаю в неї, що купити? А для Поліни все залишиться сюрпризом.

- Ні, мамо! Не дзвони їй! – раптом викрикнув Саша. – Не можна дзвонити її мамі! У неї мама знаєш яка – ведуча вечірнього шоу! Як ти їй дзвонитимеш?

Мама нічого не відповіла. Видно було, як змінилося її обличчя після цих слів, але вона зробила вигляд, що все добре.

Жінка сіла на диван і стиснула губи, щоб не потекли сльози. Тато підняв очі. Він саме обтесував якусь заводську деталь, але зачувши цю розмову, глянув на дружину, на її стиснуті губи, сумні очі і тихо промовив.

- Так, Віро… Що поробиш? – розвів він руками. - Таке тепер життя настало, що проститутка з вечірнього шоу з накачаним силіконом у грудях серед молоді у більшій пошані, ніж працівник ЖЕКу у дві зміни.

Саша вийшов за двері. Він не зрозумів, чому образилась його мама. Звичайно, як це виглядатиме, якщо вона – звичайна робітниця ЖЕКу подзвонить зірці, на яку молиться вся чоловіча стать країни. У неї ж інший статус, вона спілкується, мабуть, тільки з президентами та іншими зірками. Вона навіть ніколи не приходила до Поліни на батьківські збори. Замість неї завжди приходили Полінині репетитори.