Слава ЗСУ!

Саша та Мишко, закупившись у магазині, попрямували на вечірку до Поліни.

Коли вони прийшли, то побачили, що дискотека була вже в повному розпалі. Всі танцювали, веселилися, пили пиво та вино.

Саша великими здивованими очима дивився на своїх однокласників. Ніколи б і подумати не міг, що вони п’ють. Це ж лише шостий клас! Хіба їм дозволяють батьки?

На підвіконні сиділи Микола та Степан Поневольский і курили сигарети.

- Мишко, - крикнув Микола, побачивши хлопців.

Мишко попрямував до Миколи. Саша невпевнено пішов за ним.

- Будете сигарети? – простягнув Поневольський.

- Ні, дякую. Ми не будемо, - промовив Саша.

Але не встиг він навіть договорити цю фразу, як Мишко взяв сигарету і затягнувся нею, мов дорослий.

- Мишко! – здивувався Саша, розмахуючи рукою дим. – А що тобі мама скаже?

- А вона не дізнається, - засміявся Мишко, - якщо ти, звичайно, їй не розповіси.

Саша понуро відійшов в сторону.

Мишко з сигаретою поплентався за ним.

- Хлопці, будете пиво? – запропонувала Лариса.

- Принеси нам дві пляшки, - відповів Мишко.

- А не полопаєте? - передаючи пляшки, пожартувала Лариса.

Саша сів у кутку.

- Будеш пиво? – простягнув пляшку Мишко.

Саша покачав головою.

- Нащо ти тоді приходив на цю вечірку, якщо збираєшся тут сидіти в кутку на дивані?

- Я думав все буде по-іншому…

- Як? – засміявся Мишко. - Романтична вечеря з Поліною удвох. І ти читатимеш їй свої вірші?

- Іди ти…

- Сашко, ти якийсь дивний, - вдарив Мишко Сашу по плечу. - Бери пиво! Розважайся. Так всі роблять. На.

Саша взяв відкорковане пиво і підніс його до носу.

- Не дуже смачно пахне.

- Зате на смак прикольне.

Саша надпив пиво і скривився.

- Фе, гірка гидота. Є водичка солодка запити?

Мишко залився сміхом.

- Сашо, водичку солодку п’ють дівчата. Он Воровченко Наталка вже другий стакан вихлебтує, а справжні хлопці п’ють пиво.

Саша притис пляшку до губ і, скривившись, перевернув її вверх дном і почав заливати собі в горло. Так тривало десь хвилину.

- Та все, досить, - відірвав пляшку від Саші Мишко. – А то нап’єшся.

Саша знову скривився і висолопив язика.

- Гидке це пиво. Треба чимось смак перебити, - промовив він Мишкові.

- М-м-м, є сигарета.

- Давай.

Саша взяв у Мишка сигарету і затягнувся так, як давно уже мріяв, так, як тато. Навіть, очі примружив. Так тато робив колись давно, коли іще ходив на своїх ногах.

А потім все пішло шкереберть, немов перевернулось з ніг на голову. Сашко пив вино, навіть танцював з кимось із дівчат, потім про щось шепотівся з Мишком, і вони обговорювали Ларису. А потім стало раптом темно і все змішалося. І якось так сталося, що Саша опинився у ліжку. Поруч з ліжком стояв Мишко, тряс його за плече і питав, чи не треба йому води попити. Саша щось йому відповів, але що – не ясно. Мишко зачинив за собою двері і Саша лишився в кімнаті один на великому ліжку. Йому було дуже погано і хотілося блювати. Суміш пива, вина та сигарет далася взнаки. В роті Саша відчував жалюгідний присмак. І від цього було ще гірше.

Саша закрив очі і заснув.

Десь о четвертій ночі його розбудив Мишко і сказав, що вечірка закінчилася і час додому. Саша, мов зомбі, робив все, що казав Мишко, тому що у самого голова не варила. Потім їхали в таксі, де він спав. А пізніше прийшли додому до Мишка, непомітно пробралися повз кімнату його батьків і заснули.

Наступили новорічні свята. Мишко поїхав з батьками відпочивати у Туреччину. Та ще й і Янгол перестав дзвонити. Дзвонив раз чи два. А далі, взагалі, припинив.

Батьки Саші продовжували працювати, не зважаючи на свята. Тато весь день проводив на заводі. Нарешті, його талант теслі оцінили і взяли на повну ставку. Щоправда йому було дуже важко. І щовечора він випивав по декілька таблеток, щоб припинити свій жахливий біль.

Мати і далі працювала по дві зміни в ЖЕКу, а іноді, брала третю, як технічка, в дитячому садку.

У брата був цілий бізнес. Йому, навіть, видали мобільний телефон на роботі. І цілий день, він по ньому розмовляв. Він працював кур’єром в Інтернет-магазині і за кожну доставку отримував цілих двадцять гривень.

І лише Сашко весь день блукав вулицями один, розкидаючи ногами сніг. Йому було дуже одиноко. На Мишковому подвір’ї він зустрів маленьку собачку. Вона не була дворовою. Її хазяїн також весь день працював, і тому вранці, ідучи на роботу, випускав її на вулицю. І лише ввечері, десь годині о шостій повертався і кликав її додому. Сашкові здавалося, що ця собачка і він - дуже схожі – разом такі одинокі і такі нікому не потрібні. Вдень Сашко грався з нею, і навіть, знайшов велику палицю, щоб її дресирувати. Але собака дресируватися явно не хотіла. Лише бігала, голосно гавкала і стрибала Сашкові на штани.