Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Мій друг Янгол

- З нею, - поправив Саша. – Вона - дівчина. Вона телефонує мені щовечора.

- А, окрім Янгола, в тебе є друзі?

- Є… Або нема… Не знаю, - понуро відповів Саша.

- А що сталося у тебе вдома? Чому ти так рознервувався? Ти дуже налякав свою маму.

Сашко згадав про все, що сталося, і змінився в обличчі. Його нижня губа виперлась вперед, а щоки з кожною секундою надувались все більше.

- Стрийчик Поліна вкрала мій вірш! Просто вкрала. Я подарував їй збірочку. А вона видала її за свою і отримала приз на конкурсі.

- Чому ти не пішов на той конкурс?

- Бо я не знав! – випалив Саша. – Мені ніхто не казав.

- Ясно… І що? У тебе ж десь лишились ці вірші? Можна зробити експертизу.

Саша понуро покачав головою.

- Я подарував їй цілий зошит віршів. Більше в мене їх ніде нема.

Жінка спокійно пройшлася по кімнаті.

- Сашко, це лише вірш, - промовила вона. - Та дівчинка вкрала лише один вірш і отримала за нього один єдиний приз. А в тебе є значно більше – твій талант! А в неї - лише приз. Ти напишеш сотні віршів і ще виграєш сотні конкурсів. Твій вірш уже переміг, і байдуже, що під чужим іменем. Слава та визнання обов’язково прийдуть до тебе згодом. А поки що, це знак, що твої вірші потрібні, що це більше, ніж просте підліткове захоплення. Ти згоден зі мною?

- Так, - хитнув головою Саша. – Ви праві. У неї лише одна нагорода. А в мене будуть сотні. Але знаєте, так образило, коли мама мені не повірила, що вірш мій.

- А ти покажи їй свої твори, свої вірші. Ти показував?

Хлопець знизав плечима.

- У нас не такі відносини.

- Сашо, - промовила Наталя. – Аж сюди видно, яке світло ти випромінюєш. Ти добрий, щирий, не дивно, що у тебе є Янгол.

Жінка вийшла за двері. Там її чекала налякана до смерті матір.

- Що там, лікарю? – запитала вона.

- Становище дуже погане. Я вже колись говорила вам про ці його нервові вибухи. Дивно, що вони розпочалися саме зараз. Він дуже одинокий. Він вигадує собі друзів-Янголів, з якими нібито говорить. Це нормально для дитини, але він має більше спілкуватися. І, в першу чергу, з вами.

Наступного дня Саша пішов до школи. Тепер він ненавидів Поліну всім серцем. І йому хотілося сказати їй щось таке дуже бридке. А ще звідкілясь взялася ненависть до усіх. До Мишка, який засів у Туреччині на стільки часу, до Миколи з його противним гоготом. І до Воровченко з Дмитричук, які чомусь весь час хіхікали. Скільки вже можна? На всіх уроках. Лише Лариса Маяренко була якась нормальна. Не дивно, що Мишко в неї закоханий.

Поліни сьогодні не було Три уроки Саша просидів спокійно, взагалі, ні з ким не розмовляючи. Щось викрикував Микола, і всі сміялися. Але Саші було не до того. Він намагався згадати, коли востаннє дзвонив йому Янгол, думав про те, що саме розповість йому, коли той подзвонить - про Поліну, про її крадіжку, про те, як тепер ненавидить її і, взагалі, всіх.

Може, дійсно, краще було б стрибнути з того балкону, і полетіти з Янголом до зірок і разом кружляти у небі, мов птахи.

На перерві перед четвертим уроком прийшов Мишко. Він приїхав лише сьогодні вранці, тому і запізнився. Мишко був весь такий засмаглий, як велика чорна шоколадка. Показував усім сувеніри, ракушки і все, що зміг виклянчити у тата. А всі бігали навколо нього, мов смішні мавпочки, яким показали банан.

Саші було не цікаво. І він один стояв коло підвіконня.

Потім розпочався урок, і Мишко, навіть, не встиг нормально привітатися з ним. Звичайно, вихвалятися сувенірами набагато цікавіше, ніж привітатися зі старим другом.

Вчителька дала всім завдання, вирішила зробити такий собі зріз знать. Мишко не став чекати допомоги від Саші і, діставши з рюкзака маленький довідник, почав переписувати з нього рішення. Саша ж легко справлявся з усіма завданнями. На секунду він повернувся до вікна, аж тут раптом він відчув, як щось торкнулося кінчика його вуха. Він різко обернувся і поглянув на Мишка. Той був заглиблений у списування. Саша подивився на стіл і побачив маленький згорток паперу. Він обернувся і поглянув на клас. Всі щось писали, окрім Лариси, яка сміялася і показувала пальцем на згорток.

Саша посміхнувся їй у відповідь, і розгорнув записку. Там було запитання: «Ти не знаєш, де Поліна?».

«Ні», - письмово відповів Саша. – «Сам хочу її побачити. Поговорити з нею треба».

Саша розвернувся і кинув записку в Ларису.

- З ким ти переписуєшся? - притримуючи руками книжку на колінах, запитав Мишко.

- Та так, ні з ким.

Мишко недовірливо поглянув на Сашу, а потім обернувся і подивився на клас. Всі працювали, окрім Лариси, звичайно. Вона саме написала відповідь і збиралася кидати записку Сашкові.

- З Ларисою?

Саша невпевнено махнув головою.

- А чого зразу не відповів?

Саша моторошно поглянув Мишкові в очі.

- Зрадник, - пробубнів впівголоса Мишко.

Попередня
-= 31 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 116.

Останній коментар

красуня 06.08.2020

хочу подякувати автору за таку пречудову книгу


красуня 06.08.2020

книга дуже сумна,схожа на реальність


anonymous9739 07.05.2015

даже сумна книга. наближена до реальностi.


Додати коментар