Слава ЗСУ!

Саша згадав розмови з Янголом. Ні, то не Лариса. Лариса не така розумна. Янгол явно розумніша за неї, та ще й і не в один раз. Лариса не так формулює вислови, не так говорить, та й голос у Лариси грубуватий, а у Янгола – гарний та мелодичний.

Саша поглянув на куртку Лариси – вона була коричневого кольору з жовтими вставками.

Мишко зайшов за Сашою і першим ділом теж поглянув на колір куртки. Мабуть, якби колір був зелений, то Мишко просто з’їв би Сашу за його не довіру. Але куртка була коричнева…

До парти підійшов Стьопа. Він віддав Мишкові якісь двд-диски, які брав у нього раніше. Потім зайшла вчителька і сказала, що приїхав цирк, і всі бажаючі можуть туди піти. Звичайно, у кого є гроші. Але потрібно, щоб хтось лишився чергувати. Саша одразу підняв руку, і погодився лишитися, адже грошей у нього на цирк не було. А брати в борг перед усіма було соромно.

- Потрібно 3 чоловіки! – промовила вчителька. – І треба буде зробити вологе прибирання.

- Давайте я лишусь, - раптом промовила Лариса, побачивши що Саша лишається.

Мишко нервово стиснув губи.

Стьопа, який стояв поруч, побачив погляд Мишка і швидко зреагував.

- Давайте ми втрьох лишимося. А дівчата нехай ідуть в цирк.

- Добре, Саша, Мишко та Степан – ви лишаєтесь. Саша за старшого.

- Яка несправедливість! – промовив Стьопа. – Як за старшого – одразу Гомельчук.

- Бо він найсерйозніший серед вас! – промовила вчителька. – Так, усі стали по двоє.

Клас вийшов у коридор, і Марина Анатолівна зачинила двері.

Мишко сів на парту.

- Ох і закохана в тебе ця Лариса! – почав витирати дошку Стьопа. – Ладна була цирк пропустити, лише б з тобою лишитися.

Саша підняв очі.

- Ага, - зітхнув Мишко. – Щастить декому.

- Та, - продовжив Степан. – І що ти в ній знайшов? Вона може і вродлива – та характер поганий.

- Ну тут не кажи, - заперечив Мишко. – Характер у неї – те, що треба. Не такий, як в Поліни.

- Ага, не такий, - засміявся Степан. – Ще гірший. Якось з Ларисою разом чергували, так вона мені про Поліну такого нарозповідала: як та у неї вірші крала, як усілякі пакості їй робила.

- А ти що не віриш, що Поліна могла таке робити? – запитав Саша.

- Мені байдуже. Я просто не люблю, як дівчата одне на одного починають бочку котити. Не подобається – не дружи з нею. А за спиною обговорювати – не етично.

- Ага, - махнув головою Мишко. – Я теж не розумію, нащо вона з тою Поліною дружить.

- А я розумію, - впевнено відповів Стьопа.

Саша зацікавлено подивився на Стьопу.

- Бо всі знають, що тобі, Сашо, Поліна подобається. І Лариса це знає. От і хоче бути поближче до своєї найбільшої суперниці.

- Суперниці? – здивувався Мишко. – Не дуже схоже, щоб вони були суперницями.

- На ну, - махнув рукою Стьопа. – Хіба ви не бачили? Лариса Поліну просто ненавидить. Інакше навіщо за спиною обливає її брудом. Справжні друзі так не роблять. Вона дружить з нею через тебе, Сашко, а сама – готова її убити. Коли Поліни не було, ви помітили, що Лариса то записочки кидала тобі, то за тортом тебе посилала. Хоча я живу в двох метрах від неї і міг би допомогти. Але вона попросила тебе.

Мишко упевнено подивився на Сашу, поглядом ніби нагадуючи вранішню розмову про те, хто щовечора прикидається Янголом.

Саша нічого не відповів.

Ввечері Саша прийшов додому і вирішив сьогодні будь-що розповісти Янголові про своє кохання до Поліни і подивитися на її реакцію. Якщо справжній Янгол – то перш за все, має думати про почуття Саші. А якщо це Лариса – то одразу почне ображатися.

Тепер в Сашковому житті їх було три. Поліна, яку любив він, Лариса, яка любила його, та Янгол, чиє існування та почуття стояли під знаком питання.

Ввечері задзвонив телефон.

Саша вже знав, що скаже.

Як тільки він почув голос свого Янгола, одразу ж почав з того, що все в його житті налагодилось. І що він вирішив послухатися поради Янгола та очистивши душу пробачити Поліні її ниці витівки, і що знову її кохає.

А потім замовчав, сам до кінця не вірячи, що це все правда.

Та яким же було здивування Саші, коли Янгол відповіла йому, що знала, що він стане на правильний шлях, що пробачати – це найкраще для душі. Що кохання – це просто неймовірне почуття, яке окриляє і робить людину щасливою. Сказала, що так все і має бути, що хоч тіло на землі – завдяки коханню душа літає птахом понад небом.

Саша закрив очі… Це Янгол. Він вкотре не повірив їй, а вона – Янгол. Найщиріша. Найдобріша. І єдина на всій землі, хто його, дійсно, любить, таким, як він є.

Саша знову повівся на дурні Мишкові підозри та розслідування Стьопи, який вважав себе детективом, як і його тато. Але всі вони помиляються, бо йому дзвонить, дійсно, Янгол.

Вранці Сашко прийшов до школи і прийняв рішення різко відсікати усі наступні розслідування Мишка та Стьопи щодо його Янгола.