Слава ЗСУ!

Все, як тоді, в перший раз. І час той самий, той самий запах, той самий темний будинок, з давно згаслими вікнами. Так схоже на той день, коли Янгол уперше подзвонила йому, коли перший раз вона щось щебетала, а ще казала: стрибай, а я зловлю.

Сльози потекли з Сашиних очей. Він же ніколи не вірив їй. І ніколи не збирався стрибати, бо можна ж розбитися. А вона обіцяла, що Саша не розіб’ється, обіцяла, що візьме його за руки та понесе до зірок, і там вони кружлятимуть посеред неба, і дивитимуться униз з висоти пташиного польоту…

Саша піднявся зі стільця, простягнув уперед руки і тихо прошепотів: «Лови мене, Янголе, я стрибаю».

Він виліз на підвіконня балкону і, тримаючись за стару облуплену дерев’яну раму, подивився вниз. Все попливло, чи то від того, що стояв Саша на восьмому поверсі, чи від того, що з очей хлопця текли сльози, і він нічого не міг розгледіти.

- Янголе! - крикнув Саша, дивлячись уверх. – Лови мене. Я стрибаю.

Відповіді не було. Саша востаннє подивився на небо та зорі і, відпустивши раму з рук, зробив крок просто у повітря.

Була дванадцята година дня. Мишко просто трясся від нетерплячки.

Коли ж закінчаться ті дурні уроки? Він же стільки всього вчора дізнався, стільки всього розгадав.

Він відчував себе, немов би Шерлок Холмс, і більше за все на світі хотів розповісти про це Сашкові.

Якою ж буде реакція Саші, коли він дізнається, що Мишко розгадав усю таємницю його Янгола.

Справа в тому, що Мишко вчора після уроків збирався бігти до Саші, але трохи затримався на лабораторній і побачив, як Поліна та Лариса попрямували в сторону зупинки. Мишко підозрював усіх дівчат, тому вирішив прослідкувати за ними.

Яким же подивом для Мишка стало те, коли, ідучи довгою дорогою від зупинки, дівчата раптом звернули на стежину, яка вела до Мишкового будинку і, навіть до того самого під’їзду, де він жив.

Біля під’їзду Лариса та Поліна попрощалися, і Лариса знову повернулася до зупинки. Мишко перестрів її почав розпитувати: що це вона та Стрийчик роблять в його районі? А Лариса лише покрутила пальцем коло скроні і сказала, що мама Поліни ще до нового року купила тут квартиру. А стару квартиру лишила Поліні у спадок.

Зніяковілий Мишко одразу ж запитав, на якому поверсі поселилася Поліна, а Лариса відповіла, що на восьмому, і ще з посмішкою додала, що одного разу, коли прийшла в гості до Поліни, то бачила, як Мишко з Сашком в його кімнаті їли сливи.

Саме тоді Мишко, як ошпарений, вже було побіг до Саші з такою неймовірною новиною, але по дорозі перестрів машину свого тата, який їхав додому. Тато дуже суворо віднісся до того, що Мишко вже котрий день підряд не займається уроками. Всі бажання Мишка донести до тата важливу інформацію, про те, що одна дівчина з класу обманює Сашка, і що йому негайно потрібно дізнатися про це - були марними. Тато сказав, що, якщо та дівчина вже так давно обманює Сашу, то один день нічого не змінить і Сашу не врятує. Він навіть не дав Мишкові подзвонити. Забрав телефон, сказав: учись! і замкнув двері.

Тому, коли наступного дня прийшла завуч, і сказала, що вчитель географії захворіла, Мишко, навіть недослухавши, який там параграф треба буде читати вдома, зірвався з місця і помчав до свого друга. Він біг стежиною, скорочуючи собі дороги стрибками через кущі.

Лише йому одному тепер було зрозуміло усе з тих розмов Саші та Янгола.

Тепер все стало на свої місця! Стало зрозуміло, чому Янгол порадила Сашкові написати Поліні вірш, і чого потім – ще й цілу збірку та ще й подарувати так, щоб ніхто не бачив. Стало ясно, чого Янгол настирно говорила, щоб Саша подарував Поліні перстень з блакитним каменем, а потім, виявилося, що Поліна якраз загубила схожий. Тепер ясно, чого Янгол не дзвонила так довго, коли Поліна була зіркою всіх телешоу.

Тепер усе ясно. Все, як на долоні.

Яка ж хитра ця Поліна, яка ж жалюгідна, насправді! Як же можна закохатися в таку?

А Мишко попереджав, давно казав, що вона погана людина.

Хлопець біг з гордо піднятою головою, бо, по-перше, він єдиний ніколи не сумнівався, що ніякого Янгола не існує, він єдиний, хто розгадав цю таємницю першим, а ще він весь цей час знав, яка Поліна насправді. Шкода лише, що достукатися до Саші так і не вдалося.

Серце його рвалося з грудей, і він уявляв, як зараз він розповість цю історію Сашкові, а той трохи засмутиться, але потім плесне дружньо Мишка по плечу і поважно скаже: А ти молодець, таки докопався до істини! Справжній Шерлок Холмс!

Мишко все з’ясував правильно. Не знав лише одного: що запізнився приблизно на дев’ять годин…

Бо рівно о третій ночі Сашко зробив крок назустріч своєму вигаданому коханню і впав з восьмого поверху свого будинку. І просто розбився на смерть. Цього не бачив ніхто: ні мати, яка спала у своїй кімнаті, ні брат, який вже другу ніч не ночував удома, ні Мишко, який до тих пір грався за комп’ютером, ні Поліна, якій вже набридло знущатися з бідного наївного хлопчика.

Саша впав і просто лежав на холодній землі. А потім прилетіли Янголи і ніжно закрили йому очі. І він заснув.

А коли прокинувся, то Янголи взяли його за руки і понесли до самих небес, і там вони усі разом літали між хмарами, торкалися зірок, і розглядали захід сонця. А іноді просто дивилися на землю з висоти пташиного польоту.

3