знайди книгу для душі...
Ваша допомога наближає перемогу та взагалі допомагає перемагати.
Ну що ж…
Повернемося до казки…
- Ну що? Як наш блиц-криг за три – п’ять днів? – Спитав Двоголовий у монстра, з якого сипався пісок. – Що Пєся, наші вже в столиці Кий? Не дарма ми їм дали з собою святкову форму та нагороди з перемогою над Світлокраєм?
- Пане президенте, ми ще не взяли цей Світлокрай. Що мені говорити пресі? – Спитав цей Пєся.
- Скажи, що Альянс за Світлокрай воює, що війська Альянсу завадили швидко провести воєнну операцію. А ще скажи, що будемо перекривати ці поставки через місто Тигр. Та ще пригрози, що ядерну зброю скинемо на Тигр, бо через нього багато чого везуть до Світлокраю. А… ще… Як там ці атомні електростанції? Достатньо постріляли по них наші бовдури? – Поцікавився Двоголовий.
- Стріляли з танків, але бетонні стіни їхніх енергоблоків витримали, не бахнуло, хоча почалася пожежа. А наші зомбі на ранок пустили пожежних тушити пожежу, встигнувши двох пожежних застрелити, бо вони хотіли тушити ще вночі, як тільки почалася пожежа, а нам же треба припугнути весь світ… - Пояснив Пєся.
- Правильно. Нехай бояться, що вибухне. Буде їм ще один Чорношиль. А як наші дурні, які окопалися в Червоному лісі біля Чорношиля? Ще живі? – Орел подивився на свого пісочного монстра.
- Живі, але повернулися до Бульби, бо погано почали себе почувати. А там в них констатували променеву хворобу. Такі довго не живуть. І ці зомбі довго не житимуть. – Спрогнозував піщаний монстр на ім’я Пєся.
- Ось і добре. Не буде зайвих свідків наших злочинів. Нічого, баби народять ще. Знали би вони від самого початку, куди їх посилають, що та місцевість радіаційна, заражена радіацією, то прийшлось би змушувати туди йти. А так як наші зомбі недолугі, нічого не знають, то й погоджуються на все. – Прокоментував Двоголовий. – О… ще… як там наш Патріарх Кирило? Як він маси наших зомбі підготував до цієї спецоперації? – Спитав президент Терорстану.
- Він благословив наші війська на війну проти Світлокраю. А зараз в нього починається літургія. Вона транслюється в прямому ефірі по всіх телеканалах. Я вам увімкну зараз це. – Запропонував Пєся.
- Добре. Хочу це побачити. – Погодився Двоголовий.
Пєся увімкнув телевізор – і на його екрані з’явилася трансляція з церкви зсередини, де крупним планом показували якогось священнослужителя в дуже дорогому вбранні.
- Якраз ось він, наш добрий побратим Кирило, з яким ви разом служили в спецслужбі, коли працювали в органах… - Пояснив піщаний монстр, з якого постійно сипався пісок.
В великій церкві священнослужитель ходив в гарному дорогому бранні у високому головному убору, через який щось дуже випирало, по силуету схоже було, наче це вуха якоїсь істоти, які намагаються вдало наполегливо приховати, але їх все одно повністю не замаскувати. А внизу періодично випадав кінчик довгого хвоста, але ці зомбі були наче заворожені – і нічого не помічали, крім цієї святості та непотрібного маскування.
Після літургії Патріарх Кирило промовив таке:
- Треба провести духовне очищення Світлокраю. Світлокрай хотів провести гей-парад в Тердоні та в Терлузі, щоб пройти екзамен до вступу до Світлосоюзу, але йому не вдалося це зробити. Тому Світлокрай почав цю війну, напавши на ці республіки, які визнав Терорстан. Військові Терорстану – чисті, вони - герої, вони, ризикуючи своїм життям, несуть світло в Світлокрай. Я дарую цю ікону головнокомандуючому військ Терорстану, щоб наші зомбі перемогли в цій боротьбі.