Слава ЗСУ!

- Назаре, ми тебе дуже чекаємо. Ми вже годину чуємо далекі вибухи. Мене бентежать ці вибухи. Дзвенить повітряна тривога. Ми в коридорі за двома стінами з наплічником з документами та водою. Мені страшно. Ми вчора слухали новини. Про ці 190 тис. військових Терорстану на кордонах... Що може бути будь-якої миті... вторгнення… Воно вже відбувається? Вже почалася повномасштабна війна?

- Я не знаю… Залишайтеся в безпечному місці. Сховайтеся краще в тамбурі. Не хвилюйся, я обов'язково приїду в Марі... Я кохаю тебе.

- І я кохаю тебе.

Через годину після цієї розмови...

- Боже! Що це? Ярославе!!! Так близько… Не біжи до вікна! Не дивись у вікно! Подалі від вікон!

- Мамо, почалася війна! - До коридору до матері від вікна, в яке вже встиг подивитися, шуганув чотирнадцятилітній підліток. – Попало в сусідній будинок!

- Я подзвоню батьку. Треба в укриття! Бери той наплічник з документами. Алло! Назаре! Нас бомблять! Повсюди вибухи!

- Зоряне! Біжить в укриття! Я вже в дорозі. Я їду до вас...

Трішки фактів...

Як тільки почалося повномасштабне вторгнення, багато людей вирушили в дорогу, утворюючи затвори, через які деякі поверталися назад, додому, повторюючи спроби знов...

На західних кордонах на пунктах пропуску утворилися довжелезні черги.

Волонтери допомагали, годували.

По дві доби в чергах...

В одній дівчині почалися пологи...

Її забрала швидка, вона народила хлопчика... Без ускладнень.

Західні країни-сусіди приймали усіх, хто тікав від війни.

Країни-друзі спростили правила перетину кордону, щоб було швидше його проходити.

Для дитини вже було достатньо тільки свідоцтва про народження.

В Україні спочатку оголосили надзвичайний стан.

Потім надвечір президент оголосив воєнний стан, а потім парламент за нього проголосував.

З цієї митті чоловіків призивного віку вже не випускали. Крім батьків багатодітних родин. Так що з трьома дітьми чоловіків відпускали з країни.

В Україні завжди були постійні друзі: Польща, Латвія, Литва, Естонія, США, Канада та інші.

Спасибі Польщі, яка прийняла більш ніж 2 млн українців. Спасибі Латвії, Литві, Естонії, Великій Британії, Канаді, США за підтримку, за допомогу, за те, що завжди були нашими друзями.

Дякуємо вам та іншим європейським країнам за те, що прийняли наших людей.

Більш ніж 5 млн українців, шукаючи захисту, тікаючи від війни, щоб вижити, покинули Батьківщину.

Більш ніж 12 млн українців стали внутрішньо переміщеними особами всередині своєї країни.

Дякуємо усім тим країнам, які допомагають Україні зі зброєю, з розміщенням біженців у себе, які допомагають зі санкціями проти росії, щоб у рф не було фінансів воювати, бо в росії витрачають гроші не на розвиток, а на війну, дякуємо усім країнам, які підтримують саму Україну на міжнародній арені та на всіх фронтах міжнародної діяльності.

Спасибі США за прийнятий ними Lend-Lease. Це дуже важливо для України.