Слава ЗСУ!

Отже, почнемо подумки проживати сучасну легенду.

1

Сивий чоловік стояв перед камерами та журналістами та закінчував свою доповідь:

- Наша розвідка доповіла, що кількості воєнних та техніки, яку Терорстан накопив на кордонах Світлокраю, достатньо для початку вторгнення. Вторгнення може початися будь-якої миті.

- Пане президенте, Ви вважаєте, що війна буде? - Хтось спитав серед журналістів.

- Так, буде.

І сивий чоловік пішов...

Хтось намагався спитати ще щось, перепитати, дійсно чи буде вторгнення, бо не вірилось у все це, але вже не отримав відповіді на свої питання...

Розум підказував, що всі ці дії з накопичуванням військових, техніки, зброї ще з весни минулого року не просто так, не просто так усі ці зусилля, що будь-яка дія виконується заради якоїсь мети, розум пояснював, що відбудеться щось жахливе, що ворог весь цей час готується до чогось дуже поганого, підготовляє щось дуже страшне.

Але розум не хотів вірити у власні пояснення, не хотів помічати логічні висновки, не хотів допускати думки про неминуче, підпускати до серця небажані емоції та страхи.

Розум захищався, як завжди захищається від всього поганого, щоб це не відчувати, відштовхував усі пояснення та сподівався на добре вирішення усієї цієї проблеми.

Розум,.. холодний розум кричав, що вторгнення буде.

У той же час цей же розум хотів вірити, що це лише погрози...

Стільки зусиль заради погрози? Ні... Навряд...

Відчуття переповнював страх.

Хотілося закритися від болісних відчуттів страху.

Від цього страху хотілося захиститися.

Сховатися.

Але сховатися не як страус.

Бо саме страус ховає голову, залишаючись перед загрозою.

Вся країна готувалася дати відсіч у відповідь.

Країна весь цей час готувалася до загрози.

Всі чекали та жили своїм звичним життям, обдумуючи, а що ми можемо зробити?., що нам робити?

Хтось вчився воювати у свій вільний від роботи час, хтось накопичував запаси, хтось закінчував незакінчені справи.

Хтось переніс свій бізнес разом зі своїми підлеглими в західну частину своєї країни.

Хтось перевіз свій бізнес за кордон разом зі своїми робітниками.

І всі відстежували новини, всі чекали.

Всі жили очікуванням.

І всі бачили, як агресор готувався до вторгнення.

Усі за цим спостерігали.

Це ж не за один день агресор готувався до війни і все для цього робив.

Постійне накопичування зброї та військових агресором, його медійна робота для зомбування...

Ми та весь світ на протязі майже року стежив, як на наших кордонах накопичував силу ворог.

Весь світ намагався дипломатією зупинити агресора, не дати йому допустити фатальну помилку.

Але агресор не розуміє мови дипломатії та погроз, що весь світ відвернеться від нього.