Слава ЗСУ!

Агресор розуміє лише мову сили.

Агресор хоче залишитися самотнім, бо вважає себе найкращою країною у світі, що не має йому рівних серед цивілізованих країн.

Так, агресор правий, що він не рівня цивілізованим країнам.

Агресору не має місця серед цивілізації.

В цивілізованому світі не має місця дикунам.

Відчуття болю від страху того, що буде війна, виявилися нічим в порівнянні з тим, що відбулося...

Весь світ отримав відповідь на питання того журналіста, який не хотів вірити, що вторгнення буде.

Більшість дотримувалась думки, що вторгнення відбудеться після того, як агресор відсвяткує своє нікчемне свято двадцять третього лютого.

Так і відбулося.

В чотири години ранку двадцять четвертого лютого дві тисячі двадцять другого року терористична організація російська федерація розпочала повномасштабну війну проти вільної України.

Ось так...

Я ненавиджу тебе, рашко!

Я ненавиджу тебе, терористична організація російська федерація!

І з кожним днем моя ненависть до тебе росте!

За те, що ти кидаєш протибункерні авіабомби на людей (жінок та дітей), які сховалися та живуть вже майже два місяці в укритті під металургійним комбінатом Азовсталь... За те, що ти кожного дня знищуєш наші міста та нас самих, та ще вибираєш найстрашніші методи та використовуєш їх з найбільшою підлістю. За те, що звинувачуєш нас самих в своїх гріхах. За те, що не зізнаєшся в своїх діях, а перекидаєш на нас усю провину за свої звірства. За те, що ґвалтуєш наших жінок, чоловіків, дітей (хлопчиків та дівчат), прив'язуючи їхніх батьків, щоб дивилися, як катують їхніх дітей... навіть немовля зґвалтував твій військовий та записав це на відео, а потім переслав своєму другові запис... За те, що ти, росіє, катуєш військовополонених, відрубаєш їм спочатку пальці, потім кисть руки, а потім руку до ліктя та смієшся, розповідаючи іншим, з того, що бідолаха кричав від болю, називаючи свого ката дикуном. За те, що на спині дівчини ти вирізала фашистський знак та залишила великі синьці та вбила цю дівчину. За те, що скинула вакуумні та касетні бомби на будинки, не залишаючи шансу навіть спуститися в укриття, яке руйнується від цієї сили забороненої зброї в одну мить разом з будинком, перетворюючи все це на велику гору уламків колись спокійних стін.... За те, що в мирного чоловіка, який шов по вулиці без зброї, ти, росіє, вистрелила в упор з танку так, що відкинуло людину на десятки метрів... За те, що на перехресті в зеленому коридорі ти розстріляла з високо піднятими руками чоловіка без зброї, який вийшов з машини, яка заглохла, та розстріляла його пасажирів, серед яких пощастило вижити хлопчику подруги та іншій жінці, але його дитину та дружину застрелили... За те, що в евакуаційному коридорі ти стріляєш по машинах та автобусах з людьми, серед яких батько втратив за мить під обстрілами дружину, дочку та сина, залишившись один на один зі своєю самотністю...

Ненавиджу тебе, росіє!

Я цією книжкою так принижу тебе!

Зганьблю!

Покажу тебе такою огидною, що буде гидко читати про тебе...

Хоча ти сама себе зганьбила, принизила сама себе своїми злочинами та постійною брехнею!