Слава ЗСУ!

Будь ласка, скажіть мені, кого у вас називають українцями? Будь ласка…

Мазайло, випивши води:

Українцями звуться ті, хто вчить нещасних службовців так званої української мови. Не малоруської і не тарасошевченківської, а української - і це наша малоросійська трагедія.

Тьотя

Хто вони такі? Якої нації люди, питаю?

Мазайло

Частина - наші малороси, себто руські…

Тьотя

Ну?

Мазайло

А частина, з'явіть собі, галичани, себто австріяки, що з ними ми воювалися 1914 року, подумайте тільки!

Тьотя

Я так і знала, я так і знала, що тут діло нечисте… Так он вони хто, ваші українці! Тепера я розумію, що таке українська мова. Розумію! Австріяцька видумка, так?

Дядько Тарас

Зрозуміла, слава тобі Господи, та, жаль тільки, задом… Та тому вже триста тридцять два роки, як написано першого слов'яно-руського словника…

(Розгорнув свою записну книжку). Ось я нарочито записав собі, бо я все таке собі записую… (Надів окуляри). Ось… Поросята на базарі по руб. тридцять, а чоботи в церобкоопі - двадцять сім карб… Ні, ось воно: найперший слов'яно-український словник 1596 року Лаврентія Зизанія-Тустановського: глаголю - мовлю, житница - клуня, заутренник - снідання, зижду - будую, злак - паша, месть - помста… А у вас тоді писаний словник був?… Був - питаюсь?… Дайте мені слова!

Мазайло

Мені слово!

Мокій

Мені, я ще не скінчив… Галичина - наша, українська земля, і галичани - наші брати українці, яких одірвали од нас, а нас од них…

Тьотя

Слово даю Мині.

Мокій до батька:

А твоя теорія, що українська мова є австріяцька видумка, була теорією російських жандармів і царського міністра Валуєва… Ти - валуєвський асистент, папо!

Мазайло, взявшись за серце і заплющивши очі, немов прислухаючись:

Нікому не вірю і не повірю, нікому в світі! Лише йому одному…

Мазайлиха

Цс-с-с…

Тьотя з тривогою:

Кому?

Мазайло

Серцеві свому! Бо воно ось передчува, що нічого з вашої українізації не вийде, це вам факт, а якщо і вийде, то пшик з бульбочкою - це вам другий факт, бо так каже моє серце.

Губа

Це значить - воно у вас хворе.

Тертика прибив м'ячем:

Оце факт!

Губа

А наші всі пролетарські органи, в першу чергу голова наша - партія, навпаки…

Передчувають і реально знають, що вийде.

Тертика м'ячем:

Капітальний факт!

Тьотя

Ви серйозно чи по-вкраїнському?

Тертика бах ногою м'яча:

По-більшовицько-українському!

М'яч ударився об тьотю. Ойкнули всі.

Тертика до тьоті:

Простіть, мадамко… Я не хотів цього… Це сам м'яч якось вирвався і бузонув вас…

Тьотя, отямившись, - до люстра, до Тертики:

Подивіться, я вся стала біла!

Тертика

Вибачте!… Ви й до цього була біла.

Тьотя

Проте я не злякалась, ні! І не злякаюсь! Хоч бомбу шпурляйте - не злякаюсь! Будь ласка! Будь ласка!

Мазайло

А я не повірю вам, не повірю! І тобі, Мокію, раджу не вірити українізації. Серцем передчуваю, що українізація - це спосіб робити з мене провінціала, другосортного службовця і не давати мені ходу на вищі посади.

Дядько Тарас

Їхня українізація - це спосіб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було… Попереджаю!

Мокій

Провокація. Хто стане нищити двадцять мільйонів самих лише селян-українців, хто?

Тьотя

А хіба селяни - українці?… Селяни - мужики.

Дядько Тарас аж підскочив:

Га? Наші селяни не українці?… Слово мені! Слово або хоч води, бо я не можу більш терпіти (став пити воду і захлинувся).

Губа до Мазайла:

Невже ви справді не вірите?

Не вірю!

Радянській владі не вірите? Партії?

Мазайло замість відповіді став пити воду.

Дядько Тарас, прокашлявшись після води:

Наші селяни не українці? Га?… Та тому вже тисяча літ, як вони українці, а їх все не визнають за українців. Та після цього й ідійот не видержить, не тільки я. Вимагаю слова! Слова мені!

Тьотя М о т я владно зацокотіла каблучкою:

Слово маю я! (Теж захвилювалася, випила води). Милії ви мої люди! Яка у вас провінція, ах, яка ще провінція! Ой, яка ще темрява! Про якусь українську мову споряться і справді якоюсь чудернацькою мовою балакають. Боже! У нас, у Курську, нічого подібного! Скажіть, будь ласка, у вас і партійці балакають цією мовою?

Мокій

Так.

Дядько Тарас (про себе)

Балакають так, що вже мене люди перестали розуміти. Мене, українця з діда-прадіда… (Загарчав). Гм!…

Мокій

Так! І партійці, і комсомольці.