Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Мина Мазайло

Чогось мені чудно, чогось мені дивно, десь мого милого третій день не видно. Ти розумієш? Не видно, не видно та й не видати, тільки зосталися на жовтім пісочку два слідочки знати. Що один слідочок коня вороного, а другий слідочок миленького мого.

Розумієш?

Піду я в лісочок, вирву я листочок, я покрию свого милого слідочок, щоб вітер не звіяв, пташки не склювали, щоб мого милого інші не сприяли

Публічна бібліотека, кажу, Моко, номер книжки 18749, том п'ятий. Боже, Рино, якби ти побачила… Затремтів увесь, запалав…

Рина радісно: "Затремтів!".

Стиснув мені руки, в очі дивився: "Улю, - каже, - Улю…"

Рина: "Улю, - каже, - Улю!"

Давайте разом…

Рина аж пригорнула Улю: "Давайте разом?" читати.

Рина одскочила злісно:

Ха-ха-ха.

Уля

Давайте разом жити…

Рина перестала:

Ну?…

Уля

Бо мені, каже, без вас, Улю, одному трудно… Не можна… Не проживу…

Рина

Так і сказав?

Уля

Точнісінько так, а в самого аж сльози забриніли!

У Рини виблиснув новий план.

Так! Прекрасно… (До Улі). Сьогодні, Улько, ти їдеш до своєї тітки… Розумієш?

Уля здивовано:

До якої тітки? Чого?… У мене жодної тітки нема.

Рина

Сьогодні, зараз ти кажеш Мокієві, що їдеш жити до тітки в Одесу, розумієш? І тільки тоді, коли він погодиться змінити своє прізвище на Мазєніна, ти не їдеш, зостаєшся і ходиш до нас, розумієш тепер?

Уля

Рино!

Рина

Не сьогодні, то завтра буде опубліковано в газеті наше нове прізвище, але Мокій подав заяву, щоб йому залишили старе… Ти розумієш - Мокій випаде з нашої родини. Ти мусиш його привернути до нас, інакше, Улько, ти більш не побачиш ні Мокія, ні нашої кватирі!

Уля

Я не зможу, Ринусю! Він же українець…

Рина

Улько! Ти мусиш!…

Уля

Не можу! Я… я сама вже українка…

У Рини трохи не вискочили очі.


2

Як не вскочать тьотя Мотя й Мазайлиха. Очі рогом:

Що? Що-о? Милая моя! Господь з вами!… Що ви! Що ви!

Рина

Яка ти українка, Улько! Ти вже й мови не знаєш. Сама ж казала, що тільки покійна твоя баба по-малоросійському говорила.

Уля

Мама ще й тепер по-українському як коли закидають. Крім того, у мене очі українські, ноги українські, все, все.

Тьотя Мотя й Мазайлиха

Ноги?

Но-ги?

Рина

До чого ж тут ноги, ідійотко?

Уля

А до того, що в антропології про це пишеться, що українці здебільшого довгоногі, і що нема гірш, як коротконогі жінки, - в антропології сказано, от… (Взявшись рукою за талію, гордо витягла ногу. Рина і тьотя бликнули на свої).

Рина

Це він тобі памороки ногами та антропологіями забив… Та він же божевільний, ти розумієш!… Він просто захворів на всякі оці українські фантазії, а ти й вуха розвісила, ідійотко!

Тьотя

Бачите, бачите, він не покохав вас, Улю, як женщину, ну, як людину, нарешті. Він у вас шукає тільки щось українське, він тільки українського хоче…

Мазайлиха

Ви йому потрібна не на коханнячко, не на милуваннячко, а тільки на те, щоб робити на вас україні-за-а-цію…

Тьотя Мотя

Боже!… По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной. (Одійшла).

Рина

Улько! Зараз ти викликаєш Мокія і кажеш йому отут: або ти Мазєнін, або я у тітки в Одесі… Отут казатимеш, в оцій кімнаті, чуєш? Я стоятиму за дверима! Тільки так! Або - або… Все!

Тьотя

Або - або!

Мазайлиха

Або - або!

Пішли. Тьотя, побачивши, що Уля увійшла до Мокія в кімнату, вернулась. Підбігла до люстра, виглянулася, тоді піднялася і почала крадькома вимірювати свої ноги (чверткою на пальцях).

Рина вигулькнула з дверей.

Тьотю!

Тьотя зашарілася:

Я зараз. Це у мене підв'зка спала…

Пішла до Рини. Причинила двері.


3

Увійшли Мокій і Уля. Мокій узяв Улю за руку:

Дуже радий, Улю, що навідали мене у моїй Холодногорській пущі. От! Дуже! А я, знаєте, вчора, з нашого побачення прийшовши, довго ще не спав… І знаєте… Якось попалась під руку збірка поезій. Набрів, між іншим, на прекрасний примітив. Ось:

Ти, місяцю, який же ти ясний, як засвітиш - на весь світ прекрасний. Ой, спусти вниз роги, засвіти по діброві, - покажи всі в степу до милої дороги.

Правда, чудесно звучить, Улю?

Уля

Попередня
-= 19 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Buriakvova 26.11.2014

Цікаво


anonymous7538 03.07.2014

Непогана п'єса, легко читається. Початок не дуже, але кінець гарний.


Додати коментар