Слава ЗСУ!

Ні!

Уля боязко підійшла до Мокієвих дверей. Постояла. І таки пішла.

Рина до люстра:

Ху! Слава Богу.

6

Увійшла мати.

Рина

Ну, що там у тебе з телеграмою? Написала?

Мати

Вже й одіслала. Домаху попросила, щоб віднесла. Тільки я скоротила…

Рина

Як же ти скоротила?

Мати

Так, як я одна тільки вмію. Вийшло коротко й дешево. Ось копія: "Курськ, Коренний, 36. Катастрофа. Мока українець. Приїзди. Лина. Негайно приїзди". Все…

Рина

Ха-ха! Та тьотя ніколи не одержить такої телеграми!

Мати

Не вигадуй дурниць! Це тобі досадно за тринадцять?

Рина

Та кому телеграма? Корєнному ринкові?

Мати

Тьоті ж: Корєнний, 36, Катастро…

Прикусила язика, аж позеленіла. Тоді:

Ну що ж тут такого? На Корєнному ринку здогадаються, що ця телеграма до тьоті Моті.

Рина за копію:

Ослице! Дай я допишу!

Мати вирвала назад:

Я сама!

Рина

Дай, кажу!

Мати

Я сама, кажу!

Знову задзвонив дзвоник. Тепер уже мати вискочила в коридор. Повернулась бліда, ще більш схвильована:

Папа прийшов…

7

Ускочив Мазайло. Подивився гарячими, натхненними очима:

Дайте води! (Випив води. Помацав серце). Думав, не переживе…

Мазайлиха і Рина

Ну? Не міняють?

Мазайло

По радіо читають, в анатоміях пишуть: серце - орган, що гонить кров, орган кровогону. Нічого подібного! Серце - це перш за все орган, що передчува і вгадує. Однині вірю йому, а більш нікому в світі. Серйозно кажу!

Мазайлиха та дочка й собі за серце:

Поміняли? Не міняють?

Мазайло

Ще як я підходив до загсу - думалось: а що, як там сидить не службовець, а українець? Почує, що міняю, так би мовити, його українське - і заноровиться. На зло тобі заноровиться. І навпаки думалось: а що, як сидить такий, що не тільки прізвище, всю Україну змінив би? А що, як і такий, що що йому, до твого прізвища - до себе він байдужий під час служби, себто сидить, нічого не бачить і себе не поміча? А що, як такий, думалось, що почне з діда-прадіда? А що, як не той, і не другий, і не третій?… А що, як і той, і другий, і третій?… І серце, серце вже тоді передчуло. Там сидів… (Випив води). Од усіх вищезгаданих середній.

Мазайлиха

Которий же?

Середній од усіх, кажу! Арихметично середній, по-моєму. Увійшов…

Рина

Хто?

Мазайло

Я! Він сидів. Спитав сухо, якимсь арихметичним голосом: "Вам чого?" Я до нього - і раптом відчув, що вся кров мені збігла в ноги і стала. А серце, як дзвін на пожар, бев-бев-бев… і десь, немов як справді пожар, зайнялося. Палахкотить… Питаю і не чую свого голосу: чи можна, кажу, змінити прізвище? Він подивився і знов: "Вам чого?" - арихметичним голосом. Як чого? Як чого? - заскакало огненно в голові. Двадцять три роки, кажу, носю я це прізвище, і воно, як віспа на житті - Мазайло!… Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регіт взяли: Мазайло! Жодна гімназистка не хотіла гуляти - Мазайло! За репетитора не брали - Мазайло! На службу не приймали - Мазайло! Од кохання відмовлялися - Мазайло! А він знову: "Вам чого? - питаю".

Мазайлиха

Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова, чом не сказав?

Рина

І тепер сміються, регочуть - Мокрина Мазайло, не сказав?

Мазайло

Я нічого не сказав. То мені лише здавалось, що питаю, кажу. А вийшло так, що я став перед ним і мовчав. Мені заціпило…

Мазайлиха

Було б голкою вколотися.

Мазайло

Хтось одвів мене до дверей. Все - як у тумані. Не знаю, де я, чого прийшов. Серця вже не чую. І раптом воно тьох! - перед очима якесь писане оповіщення… Немов не я, немов хтось інший за мене чита - (серце!). Список осіб, що міняють своє прізвище. Минько Панас на Мінервина Павла. Читаю, не розумію. Вайнштейн Шмуель-Калман-Беркович на Вершиних Самійла Миколайовича - читаю; Засядь-Вовк на Волкова, читаю, Ісидір Срайба на Алмазова, і тут все прояснилось. Я зрозумів, де я і чого прийшов, повернувся назад, питаю і чую свій голос: скажіть, чи можна змінити своє прізвище і як? І чую арихметичний, щодалі симпатичніший: "Можна!" Отак і отак… Ура! - крикнуло серце.

Рина радісно і разом погрозливо:

Цс-с-с. (Показала на двері, де Мокій).

Мазайло натхненно, але тихіш:

Вра! Вдарило, задзвонило, як на Великдень… (Поцілував жінку). Отак! (Дочку). Отак (знов жінку) і отак!

Мазайлиха, мало не плачучи з радості:

Яке ж тобі прізвище дадуть, Минасю?… Яке?

Рина

Було б попросити і нам Алмазова…