Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Мина Мазайло

Мазайло, немов диригуючи над якимсь невидимим хором:

Отак і отак! Виберіть прізвище, яке до вподоби. Жінка і дочка руками, мов крилами птиці, наввипередки:

Сіренєв! Сіренський!

Розов! Де Розе!

Тюльпанов!

Фон Лілієн!

Мазайло, диригуючи:

Подайте заяву. На два рублі марок. На публікацію тиждень чи два. Все! (По паузі, погладивши серце). Думав, не переживе.

Мазайлиха

З Мокієм що робити, Минасю? Він же і слухати не захоче…

Мазайло раптом перестає диригувати. Потемнів:

Він ще не знає?

Мазайлиха

Ні!

Мазайло з радісним гнівом:

Заставлю! Виб'ю з голови дур український! А як ні - то через труп переступлю. Через труп!… До речі, де він? Покличте його! Покличте негайно! (Гукнув). Мокію! Чуєш? Гей, ти!

Дочка спинила:

Папо, поки що йому про це ні слова! До публікації, розумієш?

Мазайло

Тепер не боюсь! Не боюсь! Бо тричі звертавсь я до загсу, тричі, тричі допитував… Аж нічого він не може вдіяти. Маю повне, необмежене право змінити не то що своє прізвище - по батькові й дідове ім'я й прізвище. Чула?… Та після цього… Мокію!

Дочка

Ти, здається, маєш знайти собі вчительку?

Мазайло

Правильних проізношеній?… Вже знайшов! Найняв! В понеділок прийде на лекцію… Прекрасна вчителька. Рафінадна руська вимова… Прізвище Баронова-Козино.

Мазайлиха

Яка краса!

Дочка до батька:

І ти думаєш, що Мока, знаючи про зміну прізвища, не вчинить під час лекції демонстрації, скандалу?

Мазайло

Уб'ю!

Мазайлиха

Минасю, яка грубість!

Мазайло

Ну, вигоню з дому!

Дочка

Ой, папо, ой, тільки, папо! Який ти… Та краще до публікації помовчати. З'яви собі: ти вибираєш прізвище - Мокій нічого про це не зна, розумієш? Ти береш лекції "правильних проізношеній" - Мокій не зна, розумієш? Тим часом я і мама скликаємо родичів на сімейну раду - Мокій не зна…

Мазайлиха

Сестру мою Мотю з Курська.

Дочка

Можна буде ще дядька Тараса з Києва.

Мазайлиха жахнулася:

Тараса Мазайла? Господь з тобою!… Та чи не в нього наш Мокій і вдався? Там такий, що в нього кури по-українському говорять.

Дочка

Без дядька Тараса! Тьотя і ми натиснемо на Мокія, розумієш, папо?

Мати

Та Мотя одна на нього подіє!… Хіба ти, Минасю, не знаєш, як вона вміє взагалі?

Дочка

Крім того, ще один план є на Мокія вплинути… Не віриш? А хочеш, папо, і він за тиждень-два кине свої українські мрії? От давай! Тільки ти мовчок. Розумієш?

Жінка нервово:

Мино!

Дочка

Абсолютний мовчок на два тижні. Не віриш? Ну, на тиждень, папочко!

Жінка погрозливо:

Мин-но!

Дочка, поцілувавши батька:

Пане Сіренський! Розов! Де Розе! Тюльпанов! Ну?

Мазайло

Ну, гаразд. На тиждень… (В люстро). Все одно я скоро скажу… Прощай, Мазайло! Здрастуй…


8

В цей момент підвищений, радісний голос Мокіїв:

…Мазайло-Квач, наприклад.

Вирвався з рипом дверей. Мокій вийшов з Улею. Не помітивши навіть батька, переконував далі, агітував Улю:

Мазайло-Квач, Улю! Це ж таке оригінальне, демократичне, живе прізвище. Це ж зовсім не те, як якесь заяложене, солодко-міщанське: Аренський, Ленський, Юрій Милославський… Взагалі українські прізвища оригінальні, змістовні, колоритні… Рубенсівські - от! Убийвовк, наприклад, Стокоз, Семиволос, Загнибога. Загнибога! Прекрасне прізвище, Улю! Антирелігійне! Це ж не те, що Богоявленський, Архангельський, Спасов. А німецькі хіба не такі, як українські: Вассерман - вода-чоловік, Вольф - вовк. А французькі: Лекок - півень.

Уля обернулася до Рини:

Ми йдемо в кіно!

Друга дія

1

Два дні згодом Рина допитувала в Улі (перед люстром):

Ну, як же ти не знаєш, ой, Улю. Ти ж з ним в кіно ходила?

Вчора і завчора.

Зельтерську воду пила з ним, ти кажеш?

Навіть із сиропом…

Печення він тобі купував?

Аж п'ять, Рино!

До самого дому провів?

До воріт. Ще й постояв трохи.

І ти не знаєш, як він - закохався чи?…

В Улі аж рум'янець спахнув. Перебила Рину рухом-словом:

Стривай, Ринко!

Рина вичікувальним голосом:

Ну?

Стривай, я скажу… Як пили ми після кіно воду, я на нього глянула, отак… Він на мене - отак. Сказав, що по-українському "зрачки" "чоловічками" звуться.

Ну?

Тоді, як ішли додому, я, ти знаєш, спотикнулась, а він - хоч би тобі що. Тільки спитавсь, чи не читала я думи про втечу трьох братів? Там, каже, є такі слова: "свої білі ніжки на сире коріння, на біле каміння спотикає". От, каже, де збереглася українська мова.

Попередня
-= 5 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Buriakvova 26.11.2014

Цікаво


anonymous7538 03.07.2014

Непогана п'єса, легко читається. Початок не дуже, але кінець гарний.


Додати коментар