Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Мина Мазайло

Мазайло глухуватим, як колись у школі, голосом:

Знайшли.

Баронова-Козино

Читайте вірш "Сенокос". Читайте голосно, вираз-но, вимовляючи кожне слово.

Мазайло, обсмикуючись, як колись обсмикувався в школі перед тим, як здавати урок, голосно й виразно:

Пахнєт сєном над лугами…

Баронова-Козино трошки захвилювалась:

Прононс! Прононс! Не над лу-гами, а над луґамі. Не га, а ґа…

Мазайло

Над лугами…

Над луґа-ґа!

Над луга-га!

Ґа!

Га!

Баронова-Козино аж вух своїх торкнулася пальцем:

Ах, Боже мій! Та в руській мові звука "г" майже немає, а є "ґ". Звук "г" трапляється лише в слові "Бог", та й то вимовляється…

Мазайло раптом у розпач вдався:

Знаю! Оце саме "ге" і є моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впізнаватимуть навіть тоді, коли я возговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою.

Баронова-Козино

Не хвилюйтесь, милий! В одчай не вдавайтесь!

Мазайло

О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вік мене пекло і кар'єру поламало… Я вам скажу… Ще молодим… Губернатора дочь оддаля закохалася мною. Просилася, молилася: познайомте мене, познайомте. Казали: не дворянин, якийсь там регістратор… Познайомте мене, познайомте! Покликали мене туди - як на Аполлона, на мене дивилася. Почувши ж з уст моїх "ге"… "ге" - одвернулась, скривилась.

Баронова-Козино

Я її розумію.

А мене?

І вас тепер розумію.

Мазайло

О, скільки я вже сам пробував у розмові казати… "кге".

Баронова-Козино

"Кге"?

Мазайло

Не міг і не можу, навряд щоб і ви навчили мене…

Баронова-Козино захвилювалась:

Ах, Боже мій. Та це ж єдиний тепер мій заробіток - "ґе"… Самим "ґе" я тепер і живу. Постарайтесь, голубчику, ну, скажіть ще раз: над луґами. Над лу-ґамі.

Мазайло

Над лукгами. Над лугами.

Ґамі.

Гами.

Ґа.

Га.

Баронова-Козино до вух, Мазайло до серця - та разом:

Ху-у-у!

Мокій одчинив двері. Тоді голосно до Улі:

Прочитайте, Улю (розгорнув книжку і показав де), оцю народну пісню. Читайте голосно, виразно і тільки так, як у книжці написано.

Уля, хвилюючись, напружено:

Брат і сестра. Під ґарою над криницею…

Мокій

Не під ґарою, а під горою… Там написано: під горою. Читайте, будь ласка, як написано.

Уля

Під ґарою… Під горою, го! - Під ґорою, ґо! Го! Ґо!

Де ж там, Улю, "ґо", коли в книжці "го" стоїть. Взагалі в українській мові рідко коли звук "ґе" поди-буємо, хіба в таких словах, як (на батьків бік голосно) ґуля, ґава, ґирлига, а то скрізь кажемо "ге".

Баронова-Кoзино раптом стрепенулась:

Стривайте, стривайте! Я знайшла секрета, як вас навчити. Боже мій, знайшла… Ось як: читайте, і де "ґе" стоїть, там вимовляйте ка, к. Мазайло несміливо:

Ка, ки…

Баронова-Козино

Так! Читайте!

Мазайло

Пахнет сеном над лу-ками…

Баронова-Козино

Так! Так!

Мазайло сміливіш:

Песньой… Пєснєй. Пєснєй душу веселя, баби з к-раблями рядамі…

Баронова-Козино рівним методичним голосом:

Не з ґраблямі, а з ґрап-лямі.

Мазайло старанно, аж жили напнулись:

З краб-лямі…

Баронова-Козино

Та ні! У вас тепер не "ге", не "кге"… Треба казати не з граблямі, а з ґраплямі, с… Окрім цього, в руській мові там, де звук "б" не акцентовано, треба його вимовляти як "п": с ґрап-п-плямі…

Мазайло обережно, як по камінцях через воду:

С крап-лями… Мі. С к-крап-ля-мі рядамі. Так!

Мазайло сміливіш:

Ходять, сєно шєвєля. Там сухоє убірають мужічкі є-ко круком.

Баронова-Козино

Не єко, а єво!

Мазайло

Як? Та тут же стоїть буква "ги", себто "к", а не "в".

Баронова-Козино

В інтелігентній мові вимовляють "єво", а не "єго" і не "є-хо".

Мокій стрепенувся. Аж підскочив. До Улі:

Стривайте! Я теж знайшов секрет, як вас навчити. Знайшов! Ось як: читаючи, вимовляйте "г" як "х". Ну, Улю!

Уля

Під хорою…

Мокій

Приблизно так.

Уля сміливіш:

Під хорою над криницєю…

Мокій

Улю, як у книжці написано. Над криницею, цею "е"… (Раптом). Скажіть, Улю, паляниця!

Уля

Паляниця.

Мокій

Так! Вірно! Раз паляниця у вас вийшла, це знак того, що скоро навчитеся мови.

Уля

Серйозно?

Серйозно.

Баронова-Козино до знервованого Мазайла:

А що таке паляниця?

Мокій голосно:

Український білий хліб.

Баронова-Козино

А я й досі не знала.

Мокій

Отож і горе, що їсте, а не знаєте… Читайте, Улю, далі.

Попередня
-= 9 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.


Останній коментар

Buriakvova 26.11.2014

Цікаво


anonymous7538 03.07.2014

Непогана п'єса, легко читається. Початок не дуже, але кінець гарний.


Додати коментар