Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Мiнiмакс - кишеньковия дракон, або День без батькiв

-- Як?! -- вихопилося в Лiзи. -- Ти вже кидаєш нас?

-- Так треба... -- зiтхнув дракончик, бо вже встиг страшенно прив'язатися до цього симпатичного дiвчатка. -- Адже мiй iнкубацiйний перiод кiнчається. Отже, тiльки-но небо вiзьметься зiрками, я зорiєнтуюся по них i полечу.

-- А ти не можеш лишитися в нас? -- благально зазирнула дракончиковi у вiчi Лiзка.

-- На жаль, нi, -- вiдказав Мiнiмакс. -- Я мушу повернутися на Драконiю. Та й люди ще не готовi спiлкуватися з нами.

-- А ми?! -- вигукнув ображено Олег. -- Хiба ми не люди?

-- Звичайно, люди, -- заспокоїв його Мiнiмакс. -- Але ж не всi такi, як ви... Та ви не побивайтесь -- я неодмiнно повернусь: адже я теж маю перетворитися на яйце. А ми це робимо виключно на Землi.

-- Коли це ще буде! -- зiтхнув Олег.

-- Не так i довго чекати, як тобi здається, -- мовив Максик i хотiв ще щось додати, але в садку несподiвано хруснула гiлка i щось важке гупнуло об землю.

Всi, хто був у хатинцi, вибiгли в садок.

Перед ними на травi пiд яблунею сидiв i злякано потирав забиту спину... Петько Психолог!

-- Як ти сюди потрапив?! -- наскочив на хлопця Креня. -- Шпигуєш за нами?

-- Ти не дуже, -- вiдмахнувся вiд птаха Петько. -- Сам донедавна таким же був.

Креня ображено замовк -- а що вiн мiг сказати? -- та Олег насунувся на Петька i грiзним голосом наказав:

-- Ану, розповiдай, що почув!

-- Все, -- пiдвiвся нарештi Петько Психолог. -- Але я нiкому не скажу! От вам слово! -- Вiн ударив себе в груди. -- Менi вже так набридло моє життя, що годi й казати.

-- Що саме? -- не зрозумiв Олег.

-- Ну хiба менi потрiбнi отi грошi, що я у вас виманюю? Та нiзащо в свiтi! Але батько -- ви ж знаєте! -- нiяк не кине пити, от i ганяє мене на всякi заробiтки, щоб йому грошi добував, -- Петько опустив голову й гiрко схлипнув.

-- А ти не давай! -- вихопилося в Мiнiмакса.

-- Еге ж, не давай! Так вiн тодi менi я-ак дасть!

-- Треба поговорити з Крутивусом, -- запропонувала Лiзка. -- Нехай побалакає з твоїм батьком.

-- Уже балакав, -- махнув рукою Петько. -- Батько весь час обiцяє кинути, а потiм знов починає... Ну що, берете мене до своєї компанiї? Я таке знаю про Iзольду, таке-е!

-- Без тебе знають, -- стрiпнув крилами Креня.

-- Може, й знають, та не все, -- заперечив Петько. -- От, скажiмо, про банки: що там у неї?

-- Грошi, -- кинув зневажливо Креня.

-- А синуля її чим займається?

-- Дурить людей!

-- А от i не тiльки! -- зрадiв Петько. -- Вiн постачає матусi яйця -- сотнями!

-- Ну то й що? -- не зрозумiв Креня.

-- Ага, я ж казав, -- не знаєте! -- переможно усмiхнувся Петько Психолог. -- А я все вистежив, поки тинявся без дiла. Так-от, щоб знали: нiякi в неї не свiжi яйця, а звичайнi магазиннi. У неї весь холодильник ними забитий: Бобчик привозить, коли по квiти приїздить. Ночами вона змиває з них нашатирем штампи, пiдiгрiває трохи, а тодi продає, як щойно знесенi, тепленькi, уп'ятеро дорожче! А назбирає пачку грошей -- i в банку!

-- Про банки ми вже чули, -- перебив Креня. -- А таке ти бачив?-Птах видобув з-пiд крила пом'ятий папiрець i поклав його перед Петьком.

Друзi схилилися над папiрцем, i Олег вголос прочитав... заповiт Iзольди!

-- Звiдки це? -- здивувався Олег.

-- Я роздобув! -- гордо повiдомив Креня.

-- Стривайте, -- раптом перервав розмову Мiнiмакс, який досi мовчав i про щось зосереджено думав. -- Здається, я зрозумiв, як потрапив до вас!

Всi обернулися до нього.

-- Мабуть, яйце, в яке перетворився мiй попередник, потрапило разом з iншими яйцями до Iзольди, а вона й продала його вам!

-- Точно! -- пiдскочив Олег, та враз спохопився: -- Але ж на шкаралупi зоставався штамп. Чому вона його не змила?

-- Дивак, -- усмiхнувся Мiнiмакс, -- ти ж бачив, що штамп не змився навiть в окропi! Мабуть, Iзольда подумала, що ви не помiтите, -- от i пiдсунула вам яєчко iз штампом! Не пропадати ж добру.

Олеговi стало трохи прикро, що його так ошукали. Але ж завдяки цьому випадку вони зустрiлися з Мiнiмаксом! Заради цього можна знехтувати образою.

Раптом Креня спитав:

-- А як же твоє яйце попало до Iзольди?

Всi знов глянули на дракончика.

-- Сам не знаю, -- розвiв переднiми лапками Максик, та враз ляснув себе хвостом. -- Здогадався! Мiй попередник приземлився десь поблизу, а коли вiдчув, що починає ставати яйцем, почав шукати затишок -- i набрiв на курник Iзольди.

-- Так, напевне, й було, -- погодилися всi, бо iнших пояснень не знайшлося.

Попередня
-= 25 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!