Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
МАРІАННА ЗАДОРОЖНА
МІСЯЧНЕ СЯЙВО
Розділ 1
МІСЯЧНЕ СЯЙВО
Місячне сяйво
Травнева ніч дарує безсоння. Легко сколихне місячну доріжку на спокійному плесі озера.
Місяць посилає дрібку світла у вікно. Між шелест фіранки проникає світлячком на стіл.
Наче свіча, що танцем спалахів будить фантазії образів, спалахує молочна приглушена місячна мара.
Тиша пробуджує голос серця, дарує сміливість зазирнути в те, чого уникає світло дня.
Золота павутинка оплітає сад і дарує деревам зоряний цвіт.
Чи чути голос нічного птаха?
Така коротка ніч свіжого подиху перед літньою спекою. Тільки хрущі поспішають на світло.
Повний місяць затопив пів неба і не дає відвести погляд від свого пишного ореолу, що оточив блиском хмари.
Прокинулися пахощі квітів ночі, наповнюють оксамитним маревом полохливих видінь.
Небесна течія несе місячний ліхтарик до берега дня непомітно, але невідворотно.
Зовсім скоро диво закінчиться. Казка залишить цей затишний куточок, щоб помандрувати десь далеко.
До наступної ночі.
Місячне сяйво
Місячне сяйво плете золоту павутину,
Ниткою срібною з ночі краде половину,
Хлюпає з пригорщі зорі - ошатні перлини,
В марево кидає темне, таємне і синє.
Вітер колише сухе, уже заспане листя,
І зазирає той вогник у темне обійстя,
Стомлений сад залишив свої шати барвисті,
Вересень день подарує сумний та врочистий.
Ніченька
Срібноликий місяцю
Не сховаєш личенько,
Не захмариш ніченьку,
Освіти хурделицю.
Забрідай у віченьки,
Розбуди криниченьку,
Заблукала правдонька,
Посвітіте зіроньки.
Потомились людоньки,
Загубили радоньку,
Розбрелися думоньки,
Залишилась зрадонька.
Колиска
Колиска місячного блиску
Як срібна намистинок низка,
Суцвіття пахощів бузкових
І зорі меду бурштинові.
Зацьковані туманом звуки,
Годинниковий пісні стукіт,
Кармінні чари – відблиск свічки.
Нічні примари – просто звичка.
Саманний рай тривожать тіні
І смуток з присмаком полину,
Єднає подиву зітхання
І таємниці у зізнаннях.
Море вночі
Море вночі,
Хвилі плачі,
Тонуть мости
Поміж світів.
Води і сіль,
Крики безсиль,
Бриз чи тайфун
В плетиві рун.
Безліч ридань
Білий туман
Будить на дні
Аж до весни.
Колискова
Колихає вітер
Зірку вечорову
Закликає квіти
На нічну розмову
Зашепоче листя
"Доброї вам ночі"
Зоряне намисто
Висипе в сорочку
Місяць у тумані
Вийде з-за лиману
Світлячком сметанним
Уведе в оману.
Безсоння
Місяць червоний
Гупає в скроні,
Спека палюча
В холод колюча.
В долі в полоні,
Мов на припоні,
Знову безсоння
Наче безодня.
Там гайвороння -
Вічне заслання,
Пізні звіряння.
Чи зволікання?
