Слава ЗСУ!

Посмiялися ми з дiдової гагари.

Але нiхто з нас iз ним не сперечався!

Навiщо, скажiть, сперечатися, навiщо розчаровувати симпатичного дiдуся, який, може, вже рокiв iз сорок розповiдає в кумпанiї, як вiн гагару стрiляв.

Ну, доводитимете ви йому, що гагара не звiр, а птиця, та навряд чи вiн вам повiрить.

Та, може, й краще, що не повiрить: ще десь розповiдатиме, ще десь, значить, кумпанiя буде весело реготатися...

Хай розказує!

Чимало таких "гагар" трапляється в цiкавiм романтично-пригодницькiм мисливськiм життi-буттi.

Гагара, розумiється, птиця.

Та цього ще мало, - птиця то вона птиця, та цiкаво не те, що вона птиця, а цiкаво те, що вона цiкава птиця.

I цiкава iменно для запального охотника, а особливо для запального та ще й молодого охотника. Охотника-початкiвця.

А який молодий охотник, охотник-початкiвець, не запальний?

Нема таких!

А напевно ж є такi мисливцi, що не знають, що таке гагара, а знати їм це конче потрiбно, бо в противному разi втеряють вони чимало дуже iнтересних моментiв з мисливського життя.

Гагара - птиця, що плодиться не в нас, а на пiвночi.

На наших озерах ми її бачимо на початку вересня й пiзнiше, коли вона мандрує з пiвночi на пiвдень.

По-латинi вона зветься Colymbus (Колiмбус).

Завдовжки вона 65-75 сантиметрiв, крило в неї - 38 сантиметрiв, хвiст - 6 сантиметрiв.

Шия в неї довга, дзьоб - прямий, гострий. Восени вона вся зверху темно-бура, а голова й шия теж зверху - сiрi. Знизу вона вся бiла.

Як побачите, що така птиця на озерi плаває -  пiдiйдiть i прикиньте хоча б приблизно: як має вона завдовжки 65-75 сантиметрiв, а крило - 38 сантиметрiв, а хвiст - 6 сантиметрiв, значить - вона, гагара!

Але треба все-таки пильненько придивлятись, може бути i довжина її 65-75 сантиметрiв, i крило -- 38 сантиметрiв, а хвiст, примiром, не 6 сантиметрiв, а 5 або 7.

Так i знайте, що то вже не гагара.

Буває й навпаки: хвiст рiвно 6 сантиметрiв, а крило 37 або 39.

Знову не гагара, а щось iнше.

А вам треба обов'язково гагару, iнакше не будете мати нiякої насолоди з полювання на негагару.

Бахнете - птиця й полетить.

А гагара - нирець, ниркова птиця, через те охота на неї має свої особливостi й свою принаднiсть.

А от, коли всi вимiри (65-75Х38Х6) ви зробили правильно i пересвiдчилися, що по-латинi вона зветься Колімбус, - отодi вже можна її й полювати.

В чому ж полягає принаднiсть охоти на гагару?

Ось у чому:

1. Коли ви полюєте на озерi гагару, ви цiлiсiнький день перебуваєте пiд враженням, що кожної хвилини ви маєте перед собою дичину. Ви не гуляєте, шукаючи качки, -  вона цiлий день перед вами.

2. Гагара розвиває у вас три види спорту: мисливський, стрiлецький i легкоатлетичний.

3. Гагара полегшує вам подорож з полювання додому.

От приїздите ви на село.

Iз дому ви берете з собою пiвтори-двi сотнi набоїв, менше брати не можна, бо, виїздячи на охоту, завжди треба мати на увазi, що ви можете потрапити на такий перельот, чи на таке на болотi скупчення качви, що тiльки те й робитимете, що бахкатимете.

I от уявiть собi, що у вас не вистачило набоїв?!

Та ви лiктi собi кусатимете, коли качки вам просто на мушку сiдають, а ви нiчого зробити не можете!

Завжди мисливець повинен мати добрий запас набоїв.

Приїхали ви, значить, на село з добрим запасом набоїв.

Тягти з собою зразу всi набої на болото чи на озеро нема нiякої рацiї - ви їх залишаєте в хатi у того селянина, де зупиняєтесь.

А зупиняєтесь ви, ясно, в селянина, що живе недалечко вiд озера чи вiд болота.

Виходячи на озеро, берете ви тридцять-сорок набоїв.

Ранкова зорька була невдала: стрiляли ви мало, набої у вас цiлi...

Вiдпочивши трохи пiсля ранкової зорьки та як слiд поснiдавши, ви йдете до озера, - може ж, де назирите якусь на озерi дичину.

На озерi плаває якась птиця.

Прикинули - гагара...

Ви смiливо йдiть до озера, бо хоч гагара й сторожка птиця, проте i вона не вiд того, щоб погратися з вами у полювання.

Ви пiдходите - нацiляєтесь!

- Бах! -  i нема гагари!

У той самий момент, коли ви сiпаєте "собачку", гагара пiрнає!

Шрiт робить на тiм мiсцi на водi цiлу бурю, -  й гагари нема!

Хвилинка, i крокiв за три вiд того мiсця, де шаленiв на водi ваш шрiт, витикається гагаряча голiвка. Ви за лiву "собачку" - сiп.

- Бабах! - i нема гагари...

Поки ви швиденько перезарядите рушницю, перед вами знову гагара.

Прекрасна вона на водi, струнка, довгошия i слiпучо-бiла, коли повертається до вас грудьми своїми...