Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Наталі - Андрій Лівадний

* * *
Блідий світанок займався над столицею Еліо – Раворградом, коли викликане додому таксі доставило капітана Земцова в космопорт.
Грошей на поточному рахунку вистачило для оплати місця у вантажопасажирському човнику, що курсував між поверхнею планети і комерційною орбітальною станцією, де розташовувалися не лише офіси численних фірм, що займаються торгівлею і космічними перевезеннями, але і поки що приватної космоверфі.
Із собою Андрій узяв небагато – лише документи та електронну копію інформаційного пакету, залишеного йому для ознайомлення представником будівельної компанії «Нове Століття», і доповненого деякими даними, які він розкопав у результаті власного пошуку.
Зовні Земцов виглядав спокійним, навіть легка кульгавість кудись зникла, напевно далася взнаки мобілізуюча напруга безсонної ночі, та прийнятий перед від'їздом стимулятор.

На станції його зустріла гулка порожнеча коридорів та підвищена увага з боку охорони, яка строго контролювала доступ в офісні сектори орбітальної споруди.
Андрій виявився єдиним пасажиром ранкового рейсу; зупинившись на порозі зали для прибулих, він окинув швидким, чіпким поглядом три турнікети, оцінюючи представників служби внутрішньої безпеки, що стежили за ними. Зробити інтуїтивний вибір виявилося нескладно, і він попрямував до центральної оглядової зони.
Прірва, що існувала на ментальному рівні між ним та іншими людьми, якось непомітно звузилася, він рухався назустріч власному минулому, і почуття невловимо мінялися з кожним пройденим метром. Андрій приймав правила гри, розуміючи, що безглуздо пхатися зі своїм статутом у чужий монастир. Ебрахам недвозначно дав йому зрозуміти, що існує універсальний ключ, який відкриває більшість дверей, а Земцов ніколи не гидував наочними уроками. Вчитися можна де завгодно і у кого завгодно, а у потенційного супротивника – тим більше.
Протягуючи посвідчення особи охоронцеві він непомітно підклав під пластиковий прямокутник сотенну купюру, отриману у банкоматі космопорту.
Ні, чоловік, що прийняв у нього статкарточку і гроші, ніколи не воював. Він народився і виріс серед других умовностей і понять, інакше чому його обличчя втратило настороженість, як тільки пальці відчули підкладену під посвідчення банкноту?
Прочитавши дані із статкарточки він обернувся до Земцова, заразом розблокувавши турнікет, і запитав:
– Чим можу бути корисний? Ви вперше у нас, якщо не помиляюся?
– Так. – Сухо відповів Андрій. – В якій годині відчиняється офіс приватної космоверфі?
– У нас усі контори працюють цілодобово. Вам слід пройти до…
Земцов жестом перервав його пояснення.
– Насамперед мені хотілося б перекусити. – Він пильно поглянув на охоронця і додав: – Я чув на орбітальних станціях можна часто зустріти талановиту молодь?
– Що конкретно вас цікавить? – Понизивши голос довідався охоронець.
– Скажімо так – нетрадиційні методи програмування. – Стримано посміхнувся у відповідь Земцов.
– Тоді вам дійсно треба заглянути в бар. Це прямо по центральному тунелю рівня. Запитаєте Ульріха. Там його знають.

* * *
Ульріхом виявився молодий парубок, саме такої зовнішності, як уявляв Земцов, – високий, худорлявий, трохи сутулий з ясним, не затьмареним поглядом, і кадиком, що постійно сіпався.
Дводенна щетина трохи згладжувала блідість його обличчя.
– Навіщо шукав?
Вочевидь охоронець уже попередив хлопця.
Значить і розмова буде по-діловому короткою. Земцов не мав наміру ховатися. Сьогодні він міг дозволити собі рухатися прямо, не звертаючи на обхідні стежини. Більш того, він не відчував, що здійснює щось протизаконне – знаючи себе, капітан обрав найменшу шкоду, яку міг би здійснити цим ранком.
Виклавши на стіл статкарточку і мікрочип з інформацією про особовий рахунок, він коротко інформував Ульріха:
– На вказаному рахунку мої гроші. Всі докази на чипі. Рахунок частково заблокований. Мені потрібно зняти і отримати всю суму.
Ульріх дістав вишуканий кібстек [4 Кібстек – портативний наручний комп'ютер, виконаний у формі браслета. ]
, і заглибився в сканування даних.
Поступово його щока почала нервово тремтіти.
Через деякий час, закінчивши читати та аналізувати інформацію, він підняв погляд.
У ньому читався страх, змішаний із незрозумілим захопленням.
– Це правда? – Судорожно глитнувши запитав він.
– Там же все написано. – Незадоволено поморщився Андрій. – Гроші мої.
– Я не про те... – Парубок затнувся, підбираючи слова. – Ти дійсно звідти?
– Маєш на увазі війну? Так.
– Тридцять років?
Андрій кивнув. Лише зараз він пов’язав погляд співрозмовника і названу цифру. Раніше він не замислювався над цим. Дійсно... тридцять років. Та все ж він вижив.
Чому в очах Ульріха застиг вираз напівмістичного жаху?
Тому що, в його розумінні ти – щось більше ніж людина. – Шепнув внутрішній голос. – Він жахається тебе. І зовсім не впевнений у власній безпеці.
– Все нормально? – Андрій піймав його погляд. – Або я звернувся не за адресою?
– З рахунком проблем не виникне. А ось що стосується готівки…
– Скільки?
– Звичні десять відсотків.
Чотириста тисяч? Парубок непогано заробить сьогодні. Можливо взагалі звалить куди подалі з цієї станції.
– Мене влаштовує. Переводь гроші куди завгодно. Мене це не цікавить. Три шістсот готівкою. Знайдеш?
– Знайду. Тільки зі станції вас із таким багажем не випустять. Та і хлопці з «Нового Століття» не дурні. Відстежать рано чи пізно.
Земцов помітив, що Ульріх раптом почав звертатися до нього на «ви».
Він дійсно боявся капітана Земцова і страшенно поважав мільйонерів.
У душі ворухнувся колишній черв'ячок гіркоти, світ, за який пролито стільки крові, у дійсності вже давно поклоняється іншим ідолам...
– Я ж сказав: не твій клопіт. Ти нікого не грабуєш. Це мої гроші. Але попереджаю – ти знімеш лише чотири мільйони. Жодним кредитом більше.
– Згода. Мені потрібно півгодини.
Андрій недовірливо підняв брову.
– Справа нескладна. Зі статкарточкою і кодом доступу, я впораюся і швидше.
– Скільки часу у мене буде після завершення операції?
– Години три, не більше. Вони дізнаються про зняття грошей одразу, але фізичне джерело атаки не визначать. Почнуть шукати вас. Далі елементарний ланцюжок: у першу чергу перевіряється космопорт, а там фігурують рейс і прізвище. Найближчий човник на станцію стартує через три години. На ньому прибудуть гості.
– Тебе не приберуть?
– Ні.
– Тоді не стирчатиму над душею. Знайдеш мене в офісі космоверфі. – Погляд Земцова холодно блиснув. – Ти ж не збираєшся робити дурниці?
Ульріх тільки смертельно зблід у відповідь. Його помітно тремтів.
– Все буде в порядку. Я можу зв'язатися з паном Колгановим.
– Це господар верфі?
– Так.
– Було б непогано. Попередь його про мій візит, і засвідчи платоспроможність клієнта. Адже він приймає готівку, вірно?
– Тільки дурень не приймає готівку. У нас на станції таких немає.

Попередня
-= 8 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!