Слава ЗСУ!

Наприкінці 70-х років Б. Б’єрнсон переживає глибокий духовний злам. Під впливом критиків Біблії він пориває з християнством, у ньому прокидається цікавість до природничих наук, і він стає палким прихильником дарвінівської теорії історичного розвитку органічного світу. Наслідком цих його соціально-історичних і філософських пошуків стала драма-дилогія «Понад наші сили» (частина І — 1883, частина II — 1895), яку сучасна норвезька критика вважає вершиною останнього періоду його творчості. В першій частині драми Б. Б’єрнсон закидає християнству те, що воно вимагає від людини неможливого. Герой п’єси, пастор Санг, живе втілення любові до ближнього, своєю безмежною вірою хоче домогтися того, що виходить за межі людських можливостей: урятувати свою смертельно хвору дружину. Проте дива не стається, і Санг гине. В другій частині драми син Санга Еліас, охоплений такою самою фанатичною вірою в анархістські ідеї, як його батько вірою в бога, щоб допомогти робітникам-страйкарям у боротьбі з фабрикантами, віддає їм усе своє майно. Але це не допомагає. Еліас переконується, що досягти компромісу між класом визискувачів і класом визискуваних неможливо. І коли фабриканти, зломивши опір страйкарів, збираються, щоб відсвяткувати свою перемогу, він влаштовує вибух, від якого гинуть і капіталісти, і він сам. Але й помираючи, він твердо вірить у велику силу жертовності й особистого прикладу.

Своїми творами, написаними наприкінці XIX сторіччя, Б. Б’єрнсон остаточно стверджує реалістичний напрямок у норвезькій літературі.

Б. Б’єрнсон до останніх днів свого життя був великим демократом, він вірив у всепереможну силу добра і в те, що людину завжди можна змінити на краще. Проте ця віра не заважала Б. Б’єрнсонові всіма приступними йому як письменникові засобами боротися з несправедливістю скрізь, де він її бачив. Так він виступив із гострим осудом царської політики пригноблення національних культур, зокрема української, а 1907 року опублікував кілька статей про конфлікти, спровоковані в Галичині польсько-шляхетською адміністрацією. Публіцистичні твори Б. Б’єрнсона, що проголошували гуманістичні принципи, користувалися величезною популярністю в усьому світі.

1903 року Б. Б’єрнсонові, першому зі скандінавських письменників, була присуджена Нобелівська премія за гуманістичний напрямок його творчості.

На Україні твори Б. Б’єрнсона були відомі ще за життя письменника. Їх перекладали І. Франко, М. Яцків, А. Крушельницький та інші діячі нашої літератури. Ця книжка — перша спроба познайомити українського читача з найкращими зразками його прозової творчості.

Ольга Сенюк