Слава ЗСУ!
знайди книгу для душі...
Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > КООПЕРАТИВНА ДЕРЖАВА — НОВЕ МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ
Згоден, у країну разом з незалежністю прийшли ринкові відносини, які змінювали економічні стосунки в державі і треба було пристосовувати до цього ринку нові правила й умови діяльності цих підприємств. Потрібні були нові державні менеджери з відповідною підготовкою та сучасним менталітетом, але тоді скрізь сиділи «червоні» директори. Тому в лихі часи первинної «прихватизації» ці ну дуже спритні й зацікавлені «червоні» директори і їхні чиновні захисники пустили в суспільстві дуже хибну, навіть злочинну думку, ніби держава — поганий і неефективний власник свого майна. Це було зроблено навмисно, щоб якнайшвидше запустити процес відчуження тоді ще потужного державного майнового комплексу на свою користь. Знову-таки навмисно і злочинно ці підприємства доводилися до банкрутства, коли затребувану попитну продукцію продавали своїм же посередникам за ціною нижчою, ніж її собівартість, але тільки за «відкат» у власну кишеню. І це тільки одна з багатьох застосовуваних тоді схем.
Але скажіть, за таких «способів» господарювання до чого тут держава як нібито неефективний господар? Державу завжди уособлюють люди, яким довірено від її імені керувати і, головне, наглядати за станом та діяльністю її майнового і виробничого комплексу. Метою їх діяльності має бути отримання бюджетом дивідендів від ефективного використання державної власності. Тому впевнений, що ефективне й прибуткове управління державною власністю абсолютно можливе за умови чесного й ефективного менеджменту та додаткової матеріальної зацікавленості працівників у загальному успіху роботи їхніх підприємств.
Для кооперативної держави важливе й корисне також існування та ефективна діяльність різноманітних громадських виробничих об’єднань, як-от власників земельних паїв, орендарів майна та інших.
Висновок. Треба не боятися уявити те, що вже конче треба уявити. Тому що всі найкращі події Бог помістив по інший бік нашого страху.
Структурна побудова влади та керівних органів нової держави
За всі роки існування незалежної України склалася більш-менш стійка модель державного управління, яка часом, дещо змінюючись, копіювала керівні моделі певних держав світу, але тільки структурно. Тому що за якістю й ефективністю діяльність органів управління державою не витримувала жодної критики.
Нині ресурс такої системи державної влади підійшов до свого драматичного й абсолютно логічного фіналу. Будуючи нову, унікальну для світу кооперативну державу, ми повинні чітко відповісти на питання: яка влада має керувати такою державою? Якою має бути її структура, яку міру відповідальності буде покладено на кожну її ланку тощо?
Відповідь випливає із самої постановки питання: унікальна держава повинна мати унікальну за своєю структурою, завданнями і засобами їх рішення владу. Спробую у цьому розділі детально її описати.
Отже, яка нам потрібна влада? Будемо послідовні у своїх словах і ще раз наголосимо, що немає нічого такого, що вже десь колись не існувало і не випробовувалося. Просто треба правильно скласти докупи весь корисний для нас досвід у певний потрібний пазл і додати до нього свою, властиву тільки нашому суспільству родзинку, яка й забезпечить унікальність такій системі управління державою.
Чомусь канонічною і ніби-то демократичною у світі вважають владу «триголового дракона» — законодавчу, виконавчу і судову. При цьому наполягають на рівномірній противазі кожної «голови» одна одній. От тут уже незрозуміло: це колективна безвідповідальність за результат чи штучно закладене протиборство владних гілок? Справа в тому, що так звана рівновага, як правило, перетворюється на взаємне протистояння з патовими, за термінологією шахістів, наслідками для державного управління. Для чого нам це? Тим паче в цій схемі чи навмисне, чи через нерозуміння закладено стратегічну помилку. Бо владна рівновага може бути тільки між народом і його породженням, тим самим «триголовим драконом», а не між його «головами». І жодних інших варіантів. Самі по собі ці «голови» між собою нічого не повинні врівноважувати. Тому що народ тут завжди в пріоритеті.
