Слава ЗСУ!

Автор ідеї мій чоловік Вадим Білий

Пролог    

Цитата російською з відомої пісні: "В лесу родилась елочка. В лесу она росла... Срубил он нашу ёлочку под самый корешок. Теперь ты здесь, нарядная, на праздник к нам пришла и много, много радости детишкам принесла."   (Раиса Адамовна Кудашева)     

- При-и-и-віт! А я - Ялинка! Ваша. Новорічна. Не впізнаєте мене? Так це ви мене самі так нарядили. Ось у це. В ці іграшки, в це намисто, оці гірлянди, прикраси, в цукерки та в різноманітний новорічний дощик. Так-так, я - ваша Новорічна Ялинка. Сама... прийшла... нарядна... гарно вбрана... радість... принесла... як ви нещодавно співали.  Ви мене боїтеся? Правильно: бійтеся. Мене треба боятися. Тому що я ПРИ-И-Й-ШЛА ВБИ-И-ВА-ТИ!

Росло гарне дерево, якому ще рости й жити ще як мінімум сто років. Молоденька, свіженька ялинка, жива, пахуча, запашна...  Ні! Людина знає, що вона робить! І ще: людина знає, що їй все дозволено! Людина - людина розумна! Вона своїм розумом підкорила усю Землю. Усе, що живе, дихає та рухається на планеті. Усі рослини, усіх тварин підкорила людина могутня. А в чому її могутність? Тільки в розумі. Який вона використовує для підкорення інших. Що й робить постійно на Землі. А тепер намагається підкорить й Космос. Захопили, окупувати ресурси, простір, усі запаси природи.

А чи має право людина вбивати? Просто так? Заради своїх втіх?

Чи не для того, щоб прогодувати себе і свою сім'ю, щоб побудувати та зігріти своє житло, а просто так, виконуючи якісь дурні ритуали?

Навіщо вбивати ялинки та сосни, навіть спеціально вирощені для Різдва та Новорічного свята, зі штрихкодом, що дерева не контрабандні, а потім прикрашати їх якоюсь мішурою, іграшками, гірляндами?

Дерево вмирає, а ми радіємо з того, що воно у нас стоїть у кімнаті, прикрашає інтер'єр, ділиться своїм запахом, створює відчуття свята.

Ми купували "ялинку" і купуватимемо її для того, щоб повноцінно відсвяткувати зустріч Нового року.

Тільки навіщо ми це робимо? Навіщо ми вбиваємо дерева?

Дерево було живим. А його зрубали, щоб його, що заслуговує на життя і бажає жити, як хоче жити будь-який живий організм, чи то бактерія, чи то ведмідь, чи то будь-яка квітка, щоб його, це дерево, на свято принести в будинок... так-так... на свято... І буде свято з убитим деревом... Ну, принесуть у будинок, може бути, поставлять під нього миску з водою, щоб не так швидко засихало, наряджать, прикрасять і залишать вмирати.

Ми святкуємо, ми радіємо, ми веселимося, а дерево вмирає, засихає, щоб потім через декілька тижнів ми його викинули в смітник або віддали на перероблення в добрива.

Навіщо? Воно ж живе було? Воно, це дерево, ЖИЛО, ІСНУВАЛО, РОСЛО, ДИХАЛО КИСНЕМ, ВИДІЛЯЛО КИСЕНЬ та ВУГЛЕКИСЛИЙ ГАЗ, - мало всі ознаки життя, які описані в книжках-підручниках та енциклопедіях, жило... поки що... поки його не зрубали...

Ну все! терпець урвався!

Та і ялина виявилася реально живою.

Не в сенсі: дерева належать до живого світу.

А в тому сенсі, що наша ялинка виявилася цілком мислездатною, миследумною, розумною, вдумливою, мисленною особистістю.