Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Пальці

Будильник задзеленчав рівно о шостій. Андрій лячно випірнув зі сну і в паніці схопився за ліву руку - пальці стискувала рукавичка болю.

Спливло кілька довгих митей. Дурний сон поволі відкочувався від теплих повік і танув у сонячній безодні розчиненого вікна. Біль із розтерзаних нічним маревом пальців гарячими цівочками розтікався по передпліччю і губився десь біля шиї, аж доки не вщух зовсім.

Андрій нарешті випростався і вільно дихнув. Отже, це був лише сон. Сон і нічого більше. Йому нема чого боятися. Він читав Фрейда і знав, що сновидіння - то лише химерна матриця денних вражень і дивних переживань, та ніяк не віщування майбутнього. Учора йому в ліфті трішки затиснуло пальці, от і наснилося, що їх нема...

На кухні заклично шкварчало. Котлетний запах сивими гадючками вповзав у кімнату і приємно пестив ніздрі. За п'ять хвилин тієї процедури Андрій почувався лялечкою вкрай зголоднілого котлетопоглинача, загорнутого у щільний кокон нестерпно їстівних випарів. Він більше не міг цього зносити і, рвучко підхопившись, подався на кухню.

Мати стояла спиною до дверей і різала хліб. Він нечутно підкрався і тихо, як сніг, впав грудьми їй на плечі, обхопивши руками теплий м'який живіт.

- Доброго ранку, мамо!

Вона зойкнула і з переляку смішно підняла догори обидві руки.

- Що це?! - вигукнув Андрій.

Чотири пальці неньчиної лівиці обіймали охайні марлеві шапочки.

- Та ж сам учора ножі нагострив! М'ясо різала, ти ж мене знаєш... Ой, лишенько, ну й налякав!

- Більше ніколи не гостритиму ножів, - Андрій припав губами до пропахлих медикаментами бинтів.

"От тобі й сон", - майнула думка.

- А я більш ніколи не робитиму котлет, - засміялася мати, пестячи йому чуба здоровою рукою. - Сідай вже їсти.

На столі стояв зелений емальований полумисок, рясно вимощений маленькими темно-коричневими грудочками. Вони приречено тулилися одна до одної, ніби налякані шулікою курчата, і водночас звабно вип'ячували боки, як хтиві жінки. Андрій чавив зубами їхні пружні тіла, і вони соковито вибухали, розбризкуючи навсібіч у роті ніжну, напахчену перцем м'якоть.

Попередня
-= 1 =-
Наступна
Коментувати тут.

Ваш коментар буде першим!