Слава ЗСУ!

Проф. V. S. Vaux пише, що основник перської релігії Заратустра був скитом з походження («Nineveh and Persepolis»). Грецький історик Diodorus (І ст. до P. X.) також пише, що Заратустра був скит. Він учив, що в світі йде стала боротьба сил Зла з силами Добра, сил Сатани з силами Бога і що майбутнє людства залежить від того, в якій мірі люди будуть поборювати сили диявола серед себе і в собі.

Перси називали скитів Sakai. Частина скитів–саків оселилася десь в V ст. до P. X. в Індії і там мали свою державу Sakya. Старший син короля Suddhodan'a — відомий потім під іменем Будда — заснував буддійську релігію. Слово «будда» означає «awaked» (збуджений) (T. R. Davids. «Buddhism». Encyclopedia Britannica). Будда проповідував примат духового над матеріяльним і вчив, що лише духове самовдосконалення та любов ведуть до особистого і суспільного щастя. В Україні за часів Київської імперії одною з найпопулярніших книжок була книжка про Варлама і Иоасафа. Це була перекладена з грецької мови на тодішню українську біографія Будди, що її написав невідомий автор, переробляючи на християнський лад (Л. Білецький. «Енциклопедія Українознавства»). Між іншим, індуські священні книги називаються «Веди».

Єгипетський бог Хонс зображений з оселедцем. Оселедець носили єгипетські фараони, гітитські королі, скитські аристократи, руські (українські) королі, українські козаки і більш ніхто в світі. Найулюбленішими барвами в Єгипті і в Україні були золота і блакитна. Донька короля нашої Босфорської держави Митридата на ім'я Митридіта була жінкою тогочасного єгипетського фараона, а друга його донька, Нісса, була жінкою короля острова Крит. Донька ассирійського короля Асур–Гардона (681–668 до Р. X.) була жінкою скитського короля Прутена. Наша ріка Дін колись називалася Танаїс. В Єгипті була ріка Таніс й місто Таніс. На Дону було місто Таніс. Назви Кубань, Манич — єгипетські.

Дунай за старих часів називався Істер. В Малій Азії була богиня Істар. Теперішнє місто в Малій Азії Баальбек раніш називалося Дуніп. У Сирії було місто Тире. Дністер колись називався Тирас. Недалеко від Багдаду було місто Самара; ми маємо річку Самара; а московське місто Самара заклали українські місіонери, заклавши перше там монастир, з якого виросло місто. Євфрат по приходу арабів називався Прат; ми маємо річку Прут. В ассирійській мові «сару» означає цар, а «мату» — рівнина (степ). Ми маємо сарматів, які, справді, були царями нашого степу. В ассирійській мові «алані» означає «міста». Назва нашого племені — алани. В Україні було так багато міст, що варяги прозвали її «Країною міст» (Ґардарікі). В ассирійській мові олень називався «рус». Пригадаймо, що говорив В. Щербаківський за оленя.

Для нас цікавими є такі, наприклад, єгипетські слова як: мест — помста, чебет — сандал, рек — рік, адар — удар, вараг — ворог, моут — мати, кас — кість, гат — хата, мерт — селянин (в староукраїнській: смерд), мер — могила, родіт — давати, сокарі — коваль, пек — булка, комастес — косматий, мут — матір, манес — дух (мана), пат — палиця (патик), вод — команда (провід), водит — військовий похід, гапат — обіймати (хапати), сіп — сліпий, бегес — бугай, пут — небо (путь зірок), тес — ніж (тесати), амон — схований (омана), ремен — рамено, рет — нога (ратиця), ведет — око, датрука — дає, тнет — тяти, гані — гонити, замет — пустеля (заметена піском).

Або такі ассирійські слова, як, наприклад: сілік — сильний, дубін — кілок, падану — грім, лісану — язик, муду — мудрий, насу — нести, нестя — жінка (невістка), неб — пан, надану — дати, еду — один, сісу — шість, сібу — сім, зумру — тіло. Або перські: мовда — говорити, кон — кінчати, дів — диявол, агур — бог, адача — щастить і т. п. (В. Савицький. «Українське словництво у вавилонській та ассирійській мовах»).

На сучасній мапі Судану зустрічаємо такі назви: Агір, Байова, Бебай, Гурма, Гальма, Гарбай, Гурдан, Дубава, Думна, Драва, Курбас, Камане, Квола, Кіява, Лема, Мак, Мара, Мазуза, Рано, Сано, Сова, Сідик, Футра, Ярва, Яру і т. п. Там в горах живе нині якесь неарабське і немуринське плем'я, що має легенду про прихід їхніх прапредків «з далекої країни» (Д. Старух. «Про старинність слов'ян»). Пригадаймо майже столітнє перебування в Африці наших аланів у IV ст. та титул північно–африканських володарів Rex Allanorum et Vandalorum.

Наші мовознавці цікавляться українізмами в мові М. Гоголя. На жаль, ані один з них не поцікавився українізмами в мові жидів та слідами прарусів у Палестині чи взагалі в Малій Азії. А цим питанням цікавилися навіть чужинці. Англійський професор J. Eadie, який не знав жодної слов'янської мови, пише, що слово «Ізраіл» в перекладі значить «Who has seen God» (той, хто побачив Бога) (J. Eadie. «Dictionary of the Holy Bible»). «Іздра» — це наше «уздріл» (побачив), «ел» — жидівське «бог». Ізра–ел виходить, «той, хто побачив Бога». Так англієць і переклав, хоч не знав жодної слов'янської мови.