Слава ЗСУ!

Гітити мали знак тризуба. Найстарші зразки гітитських тризубів бачимо на гітитських печатках (у Бритийському музеї) та на плоскорізьбі з міста Zinjirli (в Берлінському музеї"). Гітитські тризуби дуже подібні на тризуби, що є на «голосниках» (порожня цегла) св. Софії в Києві та на монетах Володимира чи Ярослава, і дещо нагадують тризуби аланів. На деяких гітитських тризубах вирізьблені галки. На великому бронзовому тризубі з Олександрівської могили на Запоріжжі (з III ст.) зображені галки. Старим гербом нашого міста Галич була галка з золотою короною. Вершок державного прапора, що його при урочистостях несли перед гетьманом І. Мазепою, був оздоблений золотою фігурою галки. Гітитський бог, якого символом був олень, зображений на гітитських різьбах з галкою в руці.

Пригадаймо, що говорив В. Щербаківський про оленя. На плоскорізьбі, знайденій в нашій Базькій могилі, зображена галка як емблема бога. Над тризубом з Малахівської могили (в Україні) зображено знак, подібний на грецьку букву «тета». Такий самий знак є над тризубами, вирізьбленими на скелях місцевости Yazilikaya в Анатолії — колишньому осередку гітитів. Цей же знак є і в етруському письмі. В Арменії на дні озера Севан знайдено тризуб, подібний на гітитський і київський. Пригадаймо, що в Арменії були дві області (Сакасена та Скитена), заселені скитами. Гітитська держава займала весь простір теперішньої Туреччини, с. т. була безпосередньою сусідкою тодішньої України. Згаданий проф. Т. Чейн каже, що гітити прийшли з Дунаю. Склавши все сказане про них разом, можемо твердити, що ті «гіганти» були ніхто інший, лише наші праруси. Гітити панували в Малій Азії 150 років (1580–1200 pp. до P. X.).

По гітитах, у період 1200–850 pp. до P. X., прийшли до Малої Азії кілька народів з Арабії (семіти) і з Европи. З європейських найбільшим був нарід кімри, які, втікаючи від скитів з нашої Чорноморщини, прийшли через Балкани і Босфор в 680 році до P. X. Кімри, як ми вже знаємо, були безсумнівно прарусами, нащадками трипільців. У 632 році до P. X. Малу Азію окупували скити і витиснули кімрів до Кападокії, де вони лишилися вже назавжди. Між європейськими емігрантами, крім кімрів, були й інші народи, які визнавали богиню Велику Мати, як, напр., фриги.

У цій мозаїці народів Малої Азії бачимо, що гіксоси, гітити, кімри, скити займали перше місце — були володарями Малої Азії протягом століть. Відомості, що їх ми маємо про ті народи, аж надто ясно натякають на те, що ті народи були праруси. На це натякає також і проф. Дж. Гейз, який каже, що південно–східна Европа (с. т. Україна. — П. Ш.) була більш як 2000 років величезним резервуаром, джерелом, з якого виходили незчислимі колонізатори Західної Европи і Малої Азії. Він каже, що ті колонізатори належали до одної раси (індоєвропейської"), говорили одною мовою, яка вже на нових місцях поселення розбилася на окремі прамови, з яких повстали сучасні європейські мови (J. Geise. «Man in the Western World»). Його думку, що колискою європейських народів була Україна, поділяють у тій чи іншій мірі чимало англійських науковців, як, напр., S. Piggott, A. Childe, Н. Peak, J. Mirres, Н. Wells. Німецькі науковці, навпаки, тримаються іранської теорії. Та археологія є на боці англійських науковців. Начальник французької експедиції до місцевости Rasshamra в Малій Азії, даючи звіт про розкопки тамтешніх могил з ІІ–го тисячоліття до Р. X., пише, що в горішній верстві знайдено предмети виразно європейського походження; правдоподібно, походять з Балкан (а ще правдоподібніше — з Кавказу, як це доказав на інших могилах М. Ростовцев. — П. Ш.) і принесені звідтам гітитами. При цьому він пригадує, що за тих часів (ІІ–е тисячоліття до P. X.) Палестина і Сирія називалися Rutenu із столицею Naharina (S. F. Scheaffer. «The Cuneiform Texts of Rasshambra — Ugarit»).

Грецький письменник Pindar у своїм творі «Pythians» пише, що скити мають багато спільного з єгиптянами. На це натякає й археологія. В Єгипті була богиня Ізида. Бронзову її статуетку знайдено в нашій Малаській могилі, а біля чорноморського порту Батум є і нині річка Ізіс. Назва Батум є також єгипетська: «па» означає «святиня», «тум» — «сходяче сонце»; Па–тум — святиня сходячого сонця. В Єгипті були святині Парвар, Парнев, Арнесер. В Україні були племена, що поклонялися єгипетським богам. Єгиптяни мали бога з чотирма обличчями. В Україні знайдено камінного боввана з чотирма обличчями і мітичною різьбою — т. зв. «Світовида». Такий Світовид був у храмі на острові Ругія (Балтицьке море) у тамтешніх прарусів. Єгиптяни мали бога Apis. Скити мали Арі. Єгиптяни мали бога Хонс; Руси — Хоре. Геродот каже, що у скитів Хорсові був посвячений кінь. В англійській мові кінь — horse, а серп — scythe. Ім'я єгипетського бога Тму входить до назви нашого князівства Тмуторокань. На Кубані (Тмуторокані) знайдено голову сфінкса, цілком подібну до голови на другій піраміді в Ґізі (в Єгипті), а крім неї, знайдено там уламки колони з єгипетськими гієрогліфами (R. Cassels. «World's History»).