Слава ЗСУ!

Містечко Трипілля, біля якого знайдені великі міста трипільців, віддалене від Києва менш як 50 кілометрів. Наколи такі городи були лише 50 кілометрів від Києва, то, напевно, був великий город трипільців і в самому Києві, бо ж його гори і легкість вирити в них печери надавалися далеко ліпше на закладення города, як у Трипіллі. В степу біля містечка Трипілля такий великий, город (вали з частоколом) знайшли, бо ж ніхто в степу не копав землю (глибоко), а в Києві не знайшли, бо територію Києва копали і перекопували десятки разів, коли закладали основи будов, та й ще таких великих, як церкви. Робітники, що копали, не були археологами і викидали відкопані кістяки, побитий посуд, заржавілі залізні уламки, камені дивної форми з якимись незрозумілими написами і т. п. Так загинуло, мабуть, 99% археологічних свідків старовинности і багатства нашої столиці. А скільки знайдених москвини знищили навмисно?

Проте навіть той 1%, що врятовано, говорить цілком виразно, що наш Київ є найстаршою — щонайменше, одною з найстарших — столицею Европи. Говорить, що Київ ані на одну хвилину не завмирав протягом своєї кількатисячолітньої історії. Не завмирав навіть після жахливого зруйнування і спалення його вперше москвичами в 1169 році, а пізніше татарами в 1240 році. Саме в VII–ІХ ст. на Волзі існувала торговельна держава Хозарська. Політичний і економічний провід у ній був у руках русів. Отже, цілком природно, Київ торгував з нею і через неї утримував старі зв'язки із світовими ринками, крім безпосередніх зв'язків Чорним морем. Торгував, багатів, розбудовувався, підносив культуру всієї України; вишколював тисячі своїх майстрів з кожної галузі промислу. Золоті ювелірні вироби (особливо емаль) київських майстрів славились по всій Европі ще в X ст. Значить, цей промисел, а з ним і всі інші, були в Києві на дуже високому рівні і дуже розвинені сотки років ПЕРЕД X ст.

Київ — найстарша і найдальше на схід висунена твердиня європейської культури — з повним правом може називатися Вічним Містом, що і своїм віком, і своєю культурою, і роллю в історії дорівнюється іншому Вічному Місту — Римові. Так! З повним, заслуженим правом можемо сказати, що наш Київ є III Римом. У його вічному сяйві жалюгідна фантазія диких москвинів: Москва — III Рим, направду, є така блазенська карикатура, що з неї, як говориться, кінь регоче.

Наколи в VI‑IX ст. столиця жила повним життям, то ясна річ, ним жили і ближчі і дальші околиці, провінція, Україна. Наші старші історики цього (VI‑IX) життя не досліджували. Щойно тепер молоді наші історики починають більше цікавитися цією добою. Лише починають, а вже вирисовується образ української держави VI‑IX ст. Напр., В. Мацяк пише (переказуємо скорочено) візантійські письменники не згадують про існування держави антів, але пишуть про великі воєнні акції їх. Значить, щось існувало. Вони згадують про антських королів Божа (380 p.), який вигнав ґотів з України та про Мезамира, який воював в 550–560 роках аварів. В X ст. два арабські історики, Абдул Хасан Масуді та Ібрагім Ібн Якуб, згадують про нарід Валінана з королем Маджаком чи Махом. У київських літописах говориться про запеклу боротьбу дулібів проти аварів в VII‑VIII ст. та про цілковите знищення аварів дулібами. За тих часів авари мали велику силу, отже, щоб їх знищити, і то цілковито, дуліби мали б бути сильнішими за аварів, с. т. мали б мати якусь державну організацію і державний провід. Масуді двічі повторює, що анти мали свою державу, як він висловлюється, «з прадавніх часів», с. т. в століттях перед X ст. В. Ключєвскій думає, що існував великий військовий союз чи федерація антських князів під проводом короля дулібів. Те саме думає другий московський історик — Б. Грєкав. Чеський історик Ф. Дворнік пише, що держава антів сягала аж до Шлезька (F. Dvornik. «The Making of Central and Eastern Europe»).

В. Мацяк наводить переконливі докази, що столицею тої Антської держави було місто Головське, що стояло там, де тепер стоїть Львів, отже, було зародком Львова (за: В. Мацяк. «Львів–Головське — центр нашої Антської великодержави»). Виглядає, що Львів є на яких 600 років старший, як його офіційна метрика з 1256 року. А фактично ще старший, бо ж існувало, мабуть, ще перед тим, як стати столицею Антської держави. Отже, і друга наша столиця може помірятися віком з Лондоном, Парижем, а про Берлін і говорити нема що.

Проф. П. Третьяков пише, що анти і роси — це два імені того самого народу, що створив Київську Русь (П. Третьяков. «Васточна–славянскіє племена»).

Київська Русь успадкувала від своїх попередників ВСЕ, отже, і їхню внутрішню та зовнішню політику. Київська Русь була, як її попередники, переважно торговельною державою, і тому енергійно пробувала опанувати всі торговельні шляхи з України на південь, південний схід і захід. Поперед ми говорили про боротьбу, що її вели століттями різні народи за опанування і контроль двох найголовніших торговельних шляхів України. Ключі до них лежать: один на західному побережжі Каспійського моря, а другий на західному побережжі Чорного моря.