Слава ЗСУ!

XXIV. ДЕРЖАВНИЦЬКА ТРАДИЦІЯ УКРАЇНИ

У попередніх розділах ми переповіли дещо з праісторії України. І лише дещо; багато пропустили; багато скоротили. Підсумуймо сказане.

На незатоплених морем суходолах — островах Европи за передльодової доби зародилася пралюдина і розвинулася на первісну людину. Одним з таких островів була Україна. Внаслідок дальших геологічних та кліматичних процесів в Україні створилися умови для розвитку тваринного життя значно сприятливіші, ніж в інших частинах Европи. Тому в Україні первісна людина скорше і більше розмножилася, раніше стала на шлях цивілізації, як в інших частинах сточища Чорного та Середземного морів. За льодової доби первісні люди західної Европи вигинули, а в Україні велика частина їх мусила тікати від льодовика на південь — до Малої Азії, північної Африки, навіть до Індії. Цим первісним людям Европи німецькі історики дали ім'я «індо–ґермани», французькі — індо–европейці», англійські — «арійці», а ми називаємо «праруси».

По льодовій добі праруси, що залишилися в Україні, так розмножилися, що мусили розселюватися на всі сусідні землі, крім Півночі, де ще були великі холоди від близького льодовика. Ці емігранти з України стали зародками майже всіх сучасних європейських народів. Майже всіх, тому що до Европи емігрували також і люди з Малої Азії та Африки. Частина їх була праруси (етруски, кельти), нащадки тих прарусів, які колись втекли від льодовика з України, але частина була нащадками пралюдини, яка зародилася і розвинулася в самій Малій Азії (греки, ґермани). Пізніше, за праісторичної ще доби, було ще більше переселювань різних народів чи племен і з України і до України, Але характеристичною їх ознакою було походження від прарусів. З України емігрували до Малої Азії кімри, гітити, а до Европи — кельти. Отже, праруси за часів далекої праісторії заселювали всю Европу, крім її північної частини, та більшу частину Малої Азії. Окремі відгалуження бачимо в Північній Африці та Індії.

За праісторичних часів вся Европа була вкрита пралісом, і тому праевропейці жили з полювання та рибальства. На півдні ж України ліс не міг рости на лесі, і тому утворився степ, частинно лісостеп, отже, створилися природні передумови для скотарства та рільництва. З тих причин праруси в Україні перші з усіх народів Европи почали займатися скотарством та рільництвом, а це було рівнозначно з початком вищої людської цивілізації та культури. Таким чином, Праукраїна випередила на багато століть західноєвропейські народи в культурному розвитку, що і бачимо в трипільській культурі.

Праруси трипільської доби були дуже великим (перелюдненим) культурним, скотарсько–рільничим і торговельним народом. Отже, ясна річ, мусили мати (і мали) упорядкований суспільний лад — державу. Трипільська культура мала на всі 100% український характер. Отже, маємо повне, обґрунтоване право вважати цю державу першою державою української нації або першою добою української державносте; добою, яку, за браком іншого означення, називаємо трипільською. Назва наступної доби цієї держави — «скитська» — цілком штучна, накинена греками пізнішим історикам, які пов'язали цю грецьку назву з гіпотетичним приходом в Україну мітичних іранців в VII ст. до Р. X.