Слава ЗСУ!

Наші історичні вороги: москвини, поляки, німці, жиди докладають всіх зусиль, щоб відірвати нас від цього животворчого джерела нашої СИЛИ. До XX ст. не мали успіху. Аж до XX ст. жевріла, хоч і малою іскрою, проте жила традиція нашої національної самостійносте. Щойно в XX ст. пощастило ворогові задурманити розум і отруїти душу нашої інтелігенції московським «соціялізмом» і тим відірвати її від джерела їхньої сили — українського національного духа. Та не вдалося ворогові відірвати від нього нашого народу. В березні 1917 року горстка нашої національно сідомої інтелігенції в Києві боялася кликати свій нарід на вулицю для демонстрації української сили. Боялася, що національно несвідомий народ не вийде, і спроба скінчиться жалюгідним соромом. Коли ж на її заклик вийшло на вулицю 100000 «несвідомих» міщан Києва з портретами Т. Шевченка і з жовто–блакитними прапорами (а не з червоними та К. Марксом), то наша спантеличена інтелігенція не могла зрозуміти, звідки взялося в самому лише Києві (тоді дуже змосковщеному) 100000 свідоміших (національно) за неї українців.

Ця наша інтелігенція не розуміє цього і понині. Пояснюють впливом «Кобзаря». Не розуміють вони і донині, що ті 100000 в Києві і 39 мільйонів по всій Україні не від Т. Шевченка «навчилися» (усвідомилися), але якраз навпаки — Т. Шевченко від них. Наші примітиви думають, що слова Т. Шевченка «Спасибі, дідусю, що ти заховав в голові столітній ту славу козачу, я її онукам тепер розказав» стосуються лише до одної його поеми «Гайдамаки». Не розуміють, що ці слова його стосуються до всього його «Кобзаря». Не розуміють, що Т. Шевченко був лише геніяльним речником свого ґеніяльного народу. Не розуміють, що УСТАМИ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ГОВОРИТЬ САМ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД. Не розуміють ДЖЕРЕЛА Шевченкового пієтизму до Високих Могил, не розуміють, ЩО в тих «могилах» поховано. А це «знав» наш нарід ліпше за всіх українських археологів та істориків накупу. І тому‑то іскра з тих «могил» вибухнула в 1917 році таким величезним полум'ям, що спалило на вікі вічні всі іранські, норманські та інші старшебратські теорії, разом з їхніми малоросійськими визнавцями. Нація знайшла, ЩО було поховане в тих тисячолітніх «могилах», і устами Д. Донцова сформулювала ту 5000–річню знахідку. Зрозуміла, що ВОСКРЕСАЮТЬ ЛИШЕ ТАМ, ДЕ Є МОГИЛИ. Починаючи від могил трипільців з III тис. до могил упівців з XX ст. включно. Могил таких високих, яких не має жодна інша нація, крім УКРАЇНСЬКОЇ.