Слава ЗСУ!

Цей приклад «Вільного Козацтва» ми навели як конкретний доказ брехні наших соціялістів, які тепер намагаються скинути вину за катастрофу 1917–1920 рр. з себе на ніби національно несвідомий народ. «Вільне Козацтво», його ідеологія і діяльність є убивчим для наших соціялістів доказом того, ХТО був національно несвідомий: нарід чи та інтелігенція?

Та ще яскравіше показали цю різницю всеукраїнські з'їзди делегатів нашого народу в солдатських шинелях і селянських свитах.

Український Військовий Клуб під проводом М. Міхновського організував і скликав (проти бажань УЦР) на 18. У.1917 до Києва Перший Український Військовий З'їзд. Приїхало понад 700 делегатів від армії і флоту. З'їзд розпочався гострою вимогою делегатів почати організовувати українську армію, не оглядаючись на ніякі Врємєнниє Правітєльства. Делегати доказували, що є повна можливість це зробити, бо імперська армія вже почала розкладатися і незабаром перестане існувати, і москвини не матимуть сили перешкодити нам, бо їхні солдати вже їх мало слухають.

Не зважаючи на заборону Врємєннава Правітєльства, за місяць зібрався в Києві Другий Військовий З'їзд силою 2500 делегатів від 2500000 зукраїнізованих вояків на фронті. З'їзд знову і ще категоричніше та гостріше повторив вимогу до УЦР — негайно почати творити українську армію і флот. Чимало промовців надзвичайно гострим тоном ганили УЦР за її москвофільську політику. Деякі промовці навіть називали УЦР національними зрадниками. Всі делегати урочисто склали присягу на Софіївській площі не вертатися додому, поки не здобудуть державної самостійности Україні. Тут треба підкреслити, що 75% делегатів були прості, рядові вояки. Вся київська преса писала про «загрозливий (кому?) шовіністичний» і бойовий дух делегатів. Московський командант Києва полк. В. Обєручєв писав: «Серед делегатів З'їзду панував шовіністичний напрям; домагалися, щоб українське військо вигнало «кацапів» з України». Один з чільних соціялістичних діячів, П. Христюк, пише: «Настрій З'їзду був розпалений, рішучий. Делегати домагалися відокремлення від Московщини і війни з нею. Довелося вжити енергійних заходів, щоб цей стихійний протест не перейшов меж» («Матеріяли до історії української революції»). Перелякані В. Винниченко, М. Грушевський. М. Порш вжили енергійних заходів. Використовуючи знову свій авторитет, кинулися щосили гасити той загрозливий для північного «брата» український шовінізм, розпучливо доказуючи, що Україні війська не треба, бо приходить доба соціялізму, а москвини — наші брати, які поможуть нам закріпити «здобутки революції». Демагогії не жалували. (По закінченні збройної боротьби в 1920 році всі три вищезгадані міністри УНР повернулися до УССР «закріплювати здобутки революції». Але москвини тоді вже їхньої вірної служби не потребували. М. Грушевського та М. Порша зліквідували, а В. Винниченко чимскоріш накивав п'ятами з соціялістичного «раю», який сам будував з запалом пару років тому).

Також варто тут пригадати, що В. Лєнін, як тільки захопив владу в Московщині, негайно наказав організувати приспішеним темпом «Красную гвардію» та «Курси красних камандірав». І до тої праці він не побоявся закликати царських генералів А. Брусілова, П. Ґутора, Клємбовского, Поліванова та інших старшин (навіть царських жандармів, як, наприклад, полк. М. Муравйова). Царські генерали та старшини й організували нову московську армію.

В часі між двома військовими з'їздами зібрався Всеукраїнський Селянський З'їзд. На цей з'їзд приїхало понад 2200 делегатів. Незважаючи на шалену агітацію драгоманівців соціялістичних та москвофільських ідей, селянський З'їзд показався ще більш шовіністичним, як військовий. Делегати Селянського З'їзду з обуренням накинулися на УЦР за її жебрання прав України у москвинів. Делегати вимагали від УЦР негайно припинити всякі балачки з москвинами, негайно очистити Україну від зайд–москвинів й українізувати адміністрацію та школи. З'їзд ухвалив розподілити великі земельні маєтки і передати їх селянам у вічну приватну власність.

Вживаючи демагогію, драгоманівці захопили провід з'їздом у свої руки. Президія з'їзду дозволяла драгоманівцям говорити, скільки схочуть, але несоціялістам (а їх було на з'їзді 99%) обмежувала час промов або й цілком не давала говорити. І незважаючи на таке шахрайство, з'їзд вимагав негайно проголосити державну самостійність України, хоч би те й привело до війни з Московщиною. Старий селянин П. Шаповал (один з головних провідників «Вільного Козацтва») закінчив свою «шовіністичну» промову пророчими словами: «Хвилина велика! Нам не простять наші діти й онуки, якщо ми її змарнуємо. НЕ ЖЕБРАЙМО! ВІЗЬМІМ СВОЄ СИЛОЮ».