Слава ЗСУ!

Тут приходимо до безмірно великої для нас, українців, теми, яку українська наука ще й не пробувала як слід дослідити.

Від першого дня свого народження і по сьогоднішній день — а це ж понад 5000 років щонайменше — український нарід нерозривно зв'язаний з матір'ю землею, з природою, з законами природи, встановленими її Творцем. Наш нарід протягом тих довгих тисячоліть навчився розуміти досконалість, доцільність і справедливість цих законів Бога. І він ПРИЙНЯВ ЇХ ЗА СВОЇ і має їх донині.

В розділах про нашу праісторію ми говорили, що поганська релігія наших прапредків основувалася на тих самих (а щонайменше дуже близьких) ідеях, що їх проповідував Післанець Бога — Його син. На цих власне ідеях, на Божих законах основане все життя нашого народу: родинне, громадське, економічне, політичне. У фольклорі нашого народу бачимо тисячі конкретних до цього ілюстрацій.

Що більше! Ці ідеї, що їх створив творчий ґеній нашої нації, маємо в сконкретизованій формі — в кодексах українського права. Їх читаємо в кодексі Гітитської держави XVI ст. до P. X., «Руській Правді» XI ст., в «Литовському Статуті» XVI ст., в законах Запорозького Ордену XVIII ст. Ці ідеї, ці закони і донині ЖИВУТЬ в душах українців в СССР, на що вказує поразка москвинів у їх боротьбі з українським національним ДУХОМ.

Які ж є ці ідеї, ці закони?

Ті самісінькі, що їх голосив 1957 років тому Тесля з Назарету. Ті самі, яких спасенність бачать тепер найвизначніші науковці західного світу. Ті самі, що їх проповідує без успіху донині Християнська Церква.

А ці ідеї, ці закони наш ґеніяльний нарід не лише має вже понад 5000 років, але й ЖИВЕ за ними. Ґеніяльний, бо побачив їх у природі, зрозумів їх тисячоліття тому і ЗРОБИВ ЇХ СВОЇМИ.

А в решті культурного світу про них лише мріють кілька осіб.

Ці ідеї перлинками виблискують у народній мудрості нашої нації. «До булави треба голови», «Кінь волові не товариш», «Не дай, Пан Біг, свині ріг», «По одежі зустрічають, по розумові випроваджають» і сотки подібних. У писаннях Г. Сковороди — цього на всі 100% українського філософа — як у дзеркалі, відбивається світогляд української нації. Його писання повні блискучих кпинів з «дурної рівної рівности, якою дурні дурні дурять світ».

Д. Донцов у своїй глибоко змістовній книжці «Дух нашої давнини» показав, як на долоні, причини нашого поневолення, а ними і головну — що ми забули про Божий закон селекції, добору найліпших, а прийняли людську видумку — вибору мірнот аритметичною більшістю голосів. У цій книзі Д. Донцов, показуючи на тлі нашої славної давнини жалюгідну мізерію сучасної нашої лжееліти, показав нам і шлях до визволення з московської духової і політичної неволі. Першим кроком до того має бути відродження в Україні такої провідної верстви, яка була за імперіяльної (Київської) та Гетьманської діб. А тої провідної верстви не вибиралося демократичним голосуванням, але добиралося самим життям. Тодішнє наше життя живилося духом й ідеями свого владного народу, тому‑то життя саме добирало до проводу націй людей шляхетних (духом), мудрих і мужніх.

Український націоналізм, будучи еманацією духа української нації, вже став на шлях своїх славних предків. С. Петлюру, Є. Коновальця, Т. Чупринку–Шухевича Україна не вибирала загальним демократичним голосуванням, але й політичні противники визнають їх за вождів України. За останні 40 років Україна видала вже тисячі менших і малих чупринок, які повели нарід на боротьбу з ворогами України. Їх також не вибиралося голосуванням. Їх добирало саме життя з тих кандидатів, які вже доказали ділом, не язиком, свої провідницькі здібності. І саме життя показало вартість вибору і вартість добору Коли прийшла огненна проба 1939–45 років, демократично вибрані наші провідники повтікали під захист чужих багнетів і доларів, побігли поклонитися черговому панові, але ті, що їх добирало життя, стали на чолі боротьби нації за своє існування. Піднесли високо покинутий демократично вибраними жовто–блакитний прапор з тризубом і записали ОУН та УПА золоті сторінки до нашої історії. Сторінки, на яких виростатимуть нові королі Святослави, Б. Хмельницькі, І. Мазепи. Саме життя доказало тези «Духа нашої давнини». Війна, с. т. боротьба, дає безліч нагод кожному виявити свої здібності, нагод доказати, що і він зроблений з тої глини, з якої робить Творець еліту. Тому‑то саме за часів війн, революцій, великих рухів з'являються великі провідники, великі реформатори, великі ідеї. Але коли боротьба устає…дрібніють люди на землі, ростуть і висяться…слимаки, словоблуди, фарисеї, швейки, які своєю кількістю заглушують, не дають виявитися справжній еліті. Коли ж з'явиться все ж більша постать, то вони цілою зграєю накидаються на неї, намагаючись стягнути її до свого слимакового позему. Це робили вони з нашими королями (М. Грушевський), з гетьманами (М. Шаповал), з Т. Шевченком (М. Драгоманов), з Лесею Українкою (соціялісти), з І. Франком (клерикали), а тепер із Т. Шухевичем та іншими героями УПА.