Слава ЗСУ!

XXXV. ПРИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНИ

Незчислимі мільярди планет летять з несамовитою швидкістю в Безмежність. Мільярди планет, у мільйони разів більші за нашу, творять упорядковані групи — системи в мільйони разів більші за нашу сонячну. Кожна планета крутиться навколо власної осі з величезною швидкістю і летить по математично точному, визначеному наперед шляху — орбіті разом зі своєю групою, яка, своєю чергою, вся летить також по наперед визначеному, математично точному шляху. Мільйони тих груп летять із несамовитою швидкістю по мільйонах різних шляхів — орбіт, а нема зударів, нема замішання, нема ані тіні хаосу. Навпаки — кожна і всі мають свій математично точний, визначений наперед якоюсь найвищою силою, найвищим розумом шлях. Який же неймовірно точний порядок, лад, гармонія!

Подивіться в зоряну ніч на небо. Мільярди планет, в мільйони разів більші за нашу в русі, в предвічному, вічному, післявічному русі, русі, русі. Макрокосм, Всесвіт летить у Безконечність. Куди? Чому? Як, звідки то все повстало? Для чого? Яка сила ЗАПОЧАТКУВАЛА той рух? Рух такий безмежний, такий гармонійний. Яке ПРИЗНАЧЕННЯ того всього руху? Всього того ЖИТТЯ?

Приголомшені величчю, гармонійністю всесвіту, не можуть відповісти на ці питання безпорадні визнавці матеріялістичного світогляду. Але український націоналізм має відповідь на ці великі питання. Відповідь ясну, точну, вичерпну. Відповідь, що вся складається з одного коротенького слова, але Слова понад усі слова — БОГ. Предвічний Бог. Творець усього видимого і невидимого. Найвища сила. Найпремудріша Премудрість. Найвища Справедливість. Найглибша Любов. Творець і Вседержитель. Бог Предвічний. Він створив усе. Він уклав УСІ закони того Руху–Життя. Він призначив усьому Макрокосмові і Мікрокосмові, ВСЬОМУ, що в них існує — від найбільшої планети до найменшого атома — точно означену функцію, завдання, точно означене ПРИЗНАЧЕННЯ.

Мікрокосм збудуваний за тим самим принципом, що і макрокосм — принципом вічного руху, руху по точно визначених шляхах і з точно визначеною швидкістю. В мікрокосмі існують, як і в макрокосмі, свої ґрупи–системи атомів, у середині яких кружляють свої «планети» — протони. В макрокосмі існує безконечна їх кількість — теж і в мікрокосмі. Як у макрокосмі в ґрупі–системі, так і в мікрокосмі — в атомі кружляють протони навколо ядра атома по точно означених орбітах і з точно означеною швидкістю та напрямом.

Лежить перед нами на столі камінь. Лежить, не ворухнеться. Але ми знаємо, що в атомах того каменя протони летять з несамовитою швидкістю по своїх орбітах. А камінь не рухається, мертвий.

Мертвий чи живий? Матерія — мертва чи жива? Що є матерія? Рух — життя чи спокій — смерть?

Несила розумові малюсінької комашинки на ім'я «людина» того збагнути; несила їй навіть приблизно це уявити. Правда, людина навчилася використовувати для себе величезні, незрозумілі їй сили природи, але людина не знає і ніколи не дізнається своїм розумом: ЩО Є ті сили. Замалий бо має розум ця комашинка, щоб зрозуміти Творця і його Твір — Всесвіт.

Але є інший, ніж розумовий, шлях пізнати; шлях, що його знали наші предки, які мали не матеріялістичний, а ідеалістичний світогляд. Це шлях ВІРИ; віри в Бога. Ідучи цим шляхом, вони пізнали чимало з тих законів природи, що їх щойно в ХІХ–ХХ ст. знайшли науковці в своїх лабораторіях. Що більше! Наші прапредки понад 1000 років тому показали науковцям XX ст. напрям науки. Старовинні філософи знали багато з того, що знайшли науковці аж у ХІХ–ХХ століттях.

Погляньмо на природу. В ній бачимо вічний рух і бачимо, що кожне наймалюсіньке сотворіння має завдання, виконує працю, корисну всьому мікрокосмові і макрокосмові. Бачимо, що КОЖНЕ СОТВОРПШЯ МАЄ СВОЄ ПРИЗНАЧЕННЯ.

Візьмім, напр., гнильну бактерію. Якби її не було, то життя на нашій планеті завмерло би, бо трупи тварин і рослин не гнили б. Протягом довгих століть тих незігнилих трупів нагромадився б такий грубий шар, що він заглушив би всю рослинність, а без неї вигинули б тварини і люди. Рослина не може жити без перегною (трупів). На 100% чистому (стерильному) піску не виросте жодна рослина. Коли подивимось через мікроскоп на порошинку з поля, то побачимо, що в ній рухаються мільйони живих істот, що роблять корисну працю — розкладають трупи тварин та рослин на первні, з яких молода рослина будує своє стебло, листя, квіти, зерно. А в зерні заховує живий зародок нового життя наступного покоління. Сповнивши своє завдання і передавши своє життя в зародок нового покоління, старе сотворіння умирає. Його труп розкладають гнильні бактерії на перегній, на якому виростає наступне покоління. СМЕРТЮ СМЕРТЬ ПЕРЕМАГАЮТЬ. Велика містерія життя.