Слава ЗСУ!

За 234 роки (1228–1462) Московщина мала 160 зовнішніх та 90 «внутрішніх» війн. Від 1492 р. до 1595 (за 103 роки) Московщина воювала 50 років. Отже, пересічно один рік воювала, а один рік готувалася до наступної війни (В. Ключєвскій).

Для розбудови військового потенціялу, крім грошей, потрібні були і фахівці, цивілізатори. І всі московські царі, імператори, диктатори запрошують тисячі чужинців (головно українців та німців) на московську військову, державну і культурну службу. Після завоювання Прибалтики німці масово посунули до Московщини. Десятки балтицьких німецьких баронів та тисячі інших німців просякли все московське життя: адміністративне, військове, наукове, навіть наставляючи на московський трон чистокровних німців (Єкатєріна II, Пьотр III). Німці зайняли посади міністрів, губернаторів, ґенералів, адміралів, професорів та тисячі інших, перебираючи найвищі пости канцлерів (А. Бірон, А. Остерман, К. Мініх, С. Вітте, В. Плеве, П. Струве та ін.) чи міністрів (Бенкендорф, Дубельт, Нессельроде, Нольде, Таубе, Фредерике, Штюрмер, Саблер, Меллер та ін.). Зароїлося в московській імперії всяких: Адельсон, Астенберг–Віґонт, ґраф Адлерберґ, Бурман, бар. Будберґ, ґр. Борх, бар. Бломберґ, Баумґартен, Бельґардт, бар. Більдерлінґ, бар. Біспінґ, Бетхер, Бетіхер, Бунґе, бар. Боде, Барк, гр. Берґ, Балк, Вітте, бар. Брінкен, Брінкман, кн. Вітґенштайн, Валь, Вільперт, Волькенштайн, Вульферт, бар. Гойнінґтейн, Ґершельман, Ґросман, Ґлазенап, гр. Ґреббе, Ґерноґрос, Ґротен, Ґірс, Ґрінсберґ, бар. Ґревеніц, бар. Ґрейфенфельц, Ґіленшмідт, Ґрюнвальд, Ґрессер, Дрейер, Дерфельден, бар. Дрізен, бар. Драхенфельц, Ексе, Ессен, Здекауер, бар. Зальца, бар. Ікскюль, бар. Ґільденбанд, Коцебу, Кубе, бар. Каульбарс, Кауфман, гр. Кайзерлінґ, ґр. Клейнміхель, Клейґельс, бар. Корф, ґр. Келлер, Клюке, Клюгенау, герцоґ Лейхтенберзький, ґр. Ламсдорф, Ландсберґ, Лауніц, Лампе, Ліґнау, бар. Меллер, Лемке, бар. Местмахер–Будде, Мейер, бар. Медем, бар. Майдель, Моріц, бар. Мейендорф, Міллер, бар. Маас, бар. Менґден, Нейґардт, Нідерміллер, бар. Нольде, бар. Нолькен, Ольдербурґ, бар. Остен–Саксен, Петере, Плеске, бар. Позен, Плеве, Пілляр, Пільхау, Пістелькорс, Прітвітц, Пальшау, гр. Пален, бар. Рооп, Ротт, Рейценштайн, Рененкампф, бар. Рауш, Траубенберґ, бар. Розен, Раух, Раабен, Ріхтер, Рейнбот, Розеншільд, Паулін, бар. Таубе, Тотлебен, бар. Тізенгаузен, Трейчке, бар. Торнау, Шель, Фредерікс, Фелькерзам, Фальх–Фейн, бар. Унґер–Штернберґ, бар. Штейнґель, бар. Штемпель, бар. Швахгайм, бар. ІЇІіллінґ, Шванебах, Штюрмер, бар. Цеґе, Мантойфель, бар. Штальберґ, бар. Стааль, Ґольштейн, бар. Сіверс, Саблер, Старк і т. д. Це лише високопоставлені барони та фони, і то частинка їх, а середньої та меншої риби Шваців, Шульців, Беккерів, Шмідтів, Мейерів, Фаців, Амбертів десятки, а може, і сотки тисяч (за: В. Гомзин. «Большевизм»). Між іншим, власником кріпака Тараса Шевченка був німець Ф. Енґельґардт.

Німці реорганізували московську армію, флот, державну адміністрацію, фінанси; збудували фабрики; піднесли науку, шкільництво. І не лише за царів та імператорів. Після Рапальського договору 1926 року сотки німецьких інженерів закладали основи індустріялізації СССР. По 2–ій світовій війні (1939–1945) вже не сотки, тисячі німецьких інженерів побудували москвинам кораблі, підводні човни, літаки, повзи (танки), ракетову зброю, атомові бомби. Без чужинецької допомоги москвини були б не мали і одної десятої того військового потенціялу, що його тепер мають. За цю допомогу москвини збираються «віддячити» європейцям та американцям знищенням їхніх держав.

Українці і німці заклали основи та розбудували і московську мову. Напр., німець Н. Ґреч склав граматику московської мови (до того часу вони вживали українську граматику М. Смотрицького). Німець Ґрот уклав московський правопис та словник. Німець В. Даль зібрав етнографічний матеріял; німець А. Ґільфердінґ — мовний матеріял. Німець Г. Бауер видумав їхню славну варязьку теорію. Німці Брокгауз і Ефрон видали першу їхню велику енциклопедію і т. п. Німці створили і всю московську наукову та технічну термінологію. Властиво, не створили і не московську, а просто переписали московськими буквами німецьку. Чому так сталося?

Кожний, навіть культурний нарід часом позичає чужі терміни, але він завжди змінює їх форму відповідно до законів своєї мови. І ми, українці, маємо чимало позичених у чужинців слів (часто без потреби, бо маємо свої власні), але з них ми лишили лише пень слова, а все інше зукраїнізували. Московська нація, як знаємо, була напівдикунська ще в XIX ст. (властиво, і тепер є) і тому змінити німецькі слова не мала сили (інтелектуальної). А в той час німці захопили провід в науковім житті Московщини, і, цілком зрозуміло, вони вводили німецьку чи знімеччену термінологію, тим більш, що московська мова (народна) була така бідна і нерозвинена, що годі було думати щось взяти з неї.