Слава ЗСУ!

Добре розумів душу Москвина і другий німець О. Шпенглер, пишучи: «Большевицьке царство не є державою в європейському розумінні. Воно складається, як Кипчак (монгольська держава), з пануючої Орди, що зветься комуністичною партією, з всемогучим Ханом та послушної їм безправної маси рабів. Там, в СССР, панує татарський абсолютизм і безоглядно морально брудний, жорстокий, з мордами, як буденним методом управління, з можливістю появи нового Джинґіс–хана, що загорне Азію й Европу. Москвини в своїм світогляді і в своїх почуваннях лишилися і донині, як і північний китаєць, манджур чи туркмен, — кочовиками, номадами. Для Москвина його батьківщиною не є його село, а широкі простори «матушкі Расєї». Душа Москвина жене його до вічних і безцільних мандрівок. Чи є в СССР люди, які дійсно вірять у комуністичний ідеал і на нього поважно вважають? Чи не є він лиш засобом для наступу на зненавиджений немосковський світ? Коли одного дня — з міркувань державно–політичної доцільности — буде викинена на смітник комуністична фразеологія, тоді нічого в основі СССР не зміниться» (О. Spengler. «Jahre der Entscheidung»).

Отже, бачимо, що сторонні чужинці — включно з москвофілами — одноголосно стверджують, що сучасна московська національна, т. зв. «большевицька», партія нічогісінько нового не створила і не завела, лише точно, до дрібниць точно, наслідує своїх царів. Усе життя в СССР — економічне, соціяльне, культурне і духове — це точна копія життя Московщини за часів Івана IV, Петра І, Єкатєріни II, Нікалая І. Точна копія не лише в змісті, але навіть і в формі. Змінили тільки термінологію та поширили московський маразм на всіх немосковських землях. Відповідно збільшилася і кількість жертв.

Спроби хоч трохи європеїзувати москвинів тягнулися дуже коротко — лише від 1855 р. до 1917 р., — і ті спроби закінчилися, як ми самі бачимо і як стверджують чужинці, повним фіяском.

Термін «революція» означає знищення старого ладу і створення нового. Москвини ж у жовтні 1917 року зробили якраз навпаки: знищили те нове, що почало розвиватися з 1855 року, а повернули старе, освячене столітніми традиціями, царське. Проречистим символом того акту було перенесення столиці з «вікна в Европу» — Петербургу до старої національної Москви, до Кремля, де живе дух Івана IV донині. Цей дух Івана IV Лютого керує і сучасними резидентами Кремля. Коротко, т. зв. «актябрьская рєвалюция» була не революцією, а цілком навпаки — була КОНТРреволюцією. Це влучно висловив наш поет:

Ця філософія російська Здається надто не нова: Русь — Рим, христолюбиве військо, Синод, нагайка, Петербург Та хижий світ сибірських пург.

А втім, масштаб поширивсь значно – З «асвабаждєнія славян» Наш Смєрдяков вже мріє смачно Про «пралєтарії всех стран».

Не «щіт», не «крєст» і не «праліви», Тепер вже планетарний план – Одеського босяцтва зливи Перехлюпнуть за океан.

Відомо ж: пуп землі в Тамбові, Святі всі «русскімі» були, Злучили Маркса з Соловйовим, Леонтьєвим переплели.

Є. Маланюк

Нарешті виникає преважке питання: чи ті нелюди, москвини, стануть колись людьми, чи ні?

Відповідь на це питання дає біологія, точніше, генетика. Вона відповідає: Ні. Чому? Про це говоримо в XI розділі, а тут лише скажемо, що людина успадковує не лише фізичні, але й духові прикмети батьків. Які саме прикмети має Москвин, ми щойно сказали. Та й без генетики ми знаємо (бо ж на власній шкірі випробували), що сучасні москвини повністю успадкували ВСІ прикмети своїх предків, про яких ми навели тут свідчення чужинців.

Звідси і практичні вказівки для нашої політики. Вказівки, що їх коротко можна висловити так: всяке наше зближення до Москвина — економічне, культурне, політичне — неминуче закінчиться новим СССР, Отже, ЛИШЕ ПОВНА ТОТАЛЬНА ІЗОЛЯЦІЯ УКРАЇНИ ВІД МОСКОВЩИНИ І ЦІЛКОВИТЕ ЗНИЩЕННЯ В НИХ САМИХ УСЬОГО, ЩО ХОЧ ТРОХИ СМЕРДИТЬ МОСКВИНОМ, СТВОРИТЬ І ЗАКРІПИТЬ УКРАЇНСЬКУ САМОСТІЙНУ ДЕРЖАВУ.

IX. СПРОБИ ЦИВІЛІЗУВАТИ МОСКВИНА