Слава ЗСУ!

На тлі сказаного стає зрозумілим, чому американський здоровий демократизм (і не лише американський) обернувся тепер в плебеїзм чи карикатуру на демократизм. Це ж справжня трагедія нації, що нащадки обернули в карикатуру чи фарс НАЙДОРОЖЧИЙ скарб, що його лишили їм їхні славні предки, — право й обов'язок брати активну участь у керуванні своєю державою — загальне виборче право.

Американська шкільна наука робить наголос на права американського громадянина, а не на його обов'язки. Робітництво, селянство, середня класа, капіталісти — всі вимагають (і дістають) більше прав для себе, а про обов'язки ані звука. У виборах до органів самоврядування звичайно беруть участь 35–75% з усіх управнених до голосування. Пересічно голосує лише половина управнених. Та половина складається з прихильників 2–5 конкурентів у виборах. Щоб бути обраним, треба назбирати бодай один голос більше за конкурента. Отже, фактично обирає половина з тої половини, що голосували (а не сиділи вдома), с. т. 25% управнених виборців. Таким чином, МЕНШІСТЬ, а не більшість населення вибирає, а значить, і керує державою.

Та меншість, опинившись при владі, мусить уважати на бажання всіх управнених до голосування, бо, якщо піде проти їх бажань, то на наступних виборах її не виберуть. Якщо виборцям подобається порнографічна чи бандитська культура або розкладова література, то несила урядові закрити джерела моральної зарази (напр., Голівуд), хоч би хотів. По останній війні американський уряд у приспішеному темпі демобілізував американську армію. Серед нас поширена думка, мовляв, те приспішення спричинили тайні московські агенти в американському уряді. Мабуть, у тому є частина правди, але далеко більша частина в тому, що хлопці кричали «Додому!», а їм ще голосніше помагали їхні батьки вдома. Отже, якби і були мудрі голови в уряді, то їм несила була б затримати демобілізацію. Одною з найголовніших причин, чому американці обрали Д. Айзенгавера на президента, була його обіцянка скінчити війну в Кореї. Отже, бачимо, що в Америці (ЗСА) тепер запанував дух, діяметрально протилежний духові, що панував за часів війни за американську незалежність у 1776 році. Тоді Томас Пейн закликав американців «вмирати за свободу», а тепер заманювали до армії обіцянками всіляких вигод та привілеїв, що їх матимуть по війні колишні вояки. Мотив чисто матеріялістичний.

Нащадки не лише всяких Калікаків (дегенератів), але й нащадків численних Марій Едвардсів (пересічних людей, мірноти), очевидячки, не могли породити геніїв, та й ще коли вимирали нащадки нечисленних Елізабет Едвардсів (здібних, понадпересічних людей). Що гірше! Вони зайняли місця геніїв. Америка (ЗСА) стала нацією пересічностей, нацією мірнот. І не могла не стати, бо ж «еліта нації — творець її культури, щоб мати силу творити, мусить мати глибокі корені в рідному чорноземі, в рідному духово і кровно народі. А чорнозем (фізичний і духовий) твориться з трупів мільйонів істот, що народилися, виросли на тій землі протягом довгих, дуже довгих поколінь. Америка (і Московщина) народилися щойно недавно — вже в історичні часи — і не мали ще часу наскладати навіть тоненького шару свого власного «чорнозему». Звідси і безплідність американської (і московської) творчої наукової і політичної думки. Звідси і брак дійсно великих у них тепер постатей.

Повторім вже сказане поперед. Коли англо–сакську кров і культуру залило море всіх рас і всіх культур, включно з чорною, жовтою і семітською, коли утворилася нестравна саламаха часто протилежних культурних первнів, коли та саламаха на місце старих англійських пуританів з їхньою культурою, поставила Голівуд з його культурою муринських джазів і танців — тоді англо–сакський творчий рух піонерів і перших колонізаторів Америки здеґенерував на позем плебсу Сучасні американці не мають вже духової сили видати Вашинґтонів, Франклінів, Джеферсонів, Лінкольнів. Гірше того сучасні американці повторюють, як папуга, заповіти тих Великих Американців, але цілком не відчувають їхнього ДУХА. Ще гірше, той дух став їм цілком ЧУЖИЙ. Називайте, яким хочете, ім'ям той дух, яким були надхнені батьки американської свободи, але ніхто і ніколи не назве його плебейським. А саме плебейські смаки, плебейський дух ПРОСЯК ТЕПЕР ВСЕ ЖИТТЯ американців. Плебейський же «дух» може лише смердіти, а ніколи творити.

Америка (ЗСА) - провідник світу? Технічний — може. Духовий — НІКОЛИ! Ми є наочними свідками спроб американців перебрати провід у світі. Ті спроби стали посміховиськом і карикатурою в міжнародних колах, а нас, українців, коштують мільйони трупів наших дітей, жінок, чоловіків, і вони можуть коштувати цілий світ більших мільйонів трупів, а може, і знищення нашої планети.