Слава ЗСУ!

На дим прибули й інші волонтери. Чотирнадцять чоловіків і три жінки стояли обабіч Малої Курви, дехто так і тримав у руках лопати й гумові мати, якими вони гасили повзучі пломені, дехто з портативними помпами, які вони таскали на спинах, а тепер поскидали їх з себе, і ті стояли на твердому ґрунті немощених узбіч. Ел Тіммонс, Джонні Карвер і Нелл Тумі змотували шланги, запихаючи їх назад у кузов пікапа «Берпі». Томмі Андерсон з «Діппера» й Лісса Джеймісон — хоча й крихітна нью-ейджерка, але дужа, мов та коняка, — тягнули до іншої машини занурювальний насос, яким вони качали воду з ручаю Мала Курва. Навкруг лунав сміх, і Бренда розуміла, що не лише вона насолоджується викидом ендорфінів.

Чагарі обабіч дороги стояли чорні й ще тліли, пропало кілька дерев, але це і все. Купол затримував вітер і допоміг їм також в іншому сенсі, частково заблокувавши ручай, він перетворив цю місцину на зростаюче болото. Пожежа по інший бік бар'єра виглядала зовсім інакше. Люди, які боролися з нею там, здавалися мерехтливими привидами, ледь видимими крізь полум'я й сажу, що накопичувалася на поверхні Купола.

Гультяйською ходою до неї наблизився Ромео Берпі. В одній руці він тримав мокру мітлу, у другій — гумовий мат. На нижньому боці мата так і залишився висіти цінник. Напис на ньому був закопчений, але ще читався: ЩОДНЯ РОЗПРОДАЖІ В БЕРПІ! Він кинув мат на землю й простягнув їй вимазану сажею руку.

Бренда здивувалася, але відповіла. Вона міцно потиснула простягнуту руку.

— За що це, Роммі?

— За вашу чудову гоботу тут, — відповів він.

Вона розсміялася ніяково, але задоволено.

— Будь-хто міг би її зробити в таких умовах. Вогонь був лише поверховий, а під ногами тут так хлюпає, що пожежа могла б, либонь, ще до ночі погаснути сама собою.

— Можливо, — сказав він, а тоді показав рукою крізь дерева на спрацьовану вирубку, через яку вилася напіврозвалена кам'яна огорожа. — А можливо, вогонь дістався б отієї високої тгави, потім перейшов на дерева по інший бік, а тоді хоч з хати тікай. Горіти могло би тиждень, а то й місяць. Особливо за відсутності чортової пожежної бригади. — Він відвернувся й сплюнув. — Навіть і без вітру вогонь чудово горить, поки йому є що жерти. Там, на півдні, є копальні, де пожежі тривають уже по двадцять-тридцять років. Я про це читав у «Нешнл Джеографік». А під землею ніякого вітру. А звідки нам знати, що вітер раптом не підніметься? Ми й на волосину не знаємо, на що спроможна ця штука.

Вони разом подивилися на Купол. Кіптява й попіл зробили його видимим — до якоїсь міри — на висоту маже сотні футів. Через це також погано стало видно, що робиться по той бік, і Бренді це не подобалося. Вона не хотіла про це глибоко задумуватись, особливо коли такі думки можуть звести нанівець її гарний настрій від сьогоднішньої роботи, проте серйозно — їй чомусь це вельми не подобалося. Це повертало її до спогаду про вчорашнє дивне, розплющене призахідне сонце.

— Дейл Барбара мусить зателефонувати тому своєму приятелю у Вашингтон, — промовила вона. — Сказати йому, коли отам погасять пожежу, вони мусять помити з брандспойтів оце хтозна-що-воно-таке зі свого боку. А ми зробимо те саме зі свого.

— Гарна ідея, — погодився Ромео. Але було й ще щось в нього на думці. — Мадам, ви запримітили дещо у вашій команді? Бо я таки так.

Бренда сполохалася:

— Я нікому тут не командир.

— Та ні. Ви віддавали накази, отже, ви командир, а вони ваша команда. Ви бачите серед них когось із копів?

Вона пригляділася.