Слава ЗСУ!

«Це ж уже параноя, зрозумій», — подумав він, перекручуючи диск.

Але параноїком він не почувався. А повернувшись надвір очікувати Расті з дітьми, подумав, що варто й собі пов'язати на руку голубу ганчірку. І Расті порадити це зробити. Камуфляж — корисна річ.

Будь-який мисливець на оленів вам це скаже.

8

Цього ранку о восьмій Великий Джим уже сидів у себе в домашньому кабінеті. Картер Тібодо — котрий тепер, як вирішив Великий Джим, став його персональним охоронцем — занурився у читання порівняльного аналізу гібридного «BMW» 2012 року та «Ford Vesper R/Т» 2011-го в «Машині й водії»[361]. Виглядало так, ніби обидві машини класні, але ж кожний, хто не розумів, що рулить тут «BMW», був повним ідіотом. Те саме стосується кожного, подумав Картер, хто не розуміє, що містер Ренні — це єдиний BMW-гібрид у місті Честер Мілл.

Великий Джим почувався цілком добре, здебільшого завдяки тому, що після візиту до Барбари він ще годинку поспав. У наступні дні йому треба буде частіше лягати ненадовго відпочивати вдень. Він мусить залишатися метким, сповненим енергії. Ренні сам собі не признавався в тому, що непокоять його й можливі нові напади аритмії.

Коли на підхваті в нього з'явився Тібодо, йому значно полегшало на душі, особливо зважаючи на те, як дивно («Щоб не сказати різкіше», — подумав він) почав поводитись Джуніор. У Тібодо лице головоріза, але схоже, він має природний хист до ад'ютантства. Великий Джим поки що не був цього цілком певен, але гадав, що Тібодо може виявитися розумнішим за Рендолфа.

Він вирішив це перевірити.

— Скільки людей охороняють супермаркет, синку? Ти знаєш?

Картер відклав автомобільний журнал і витяг із задньої кишені пошарпаний записничок. Великому Джиму це сподобалось.

Недовго погортавши блокнот, Картер оголосив:

— П'ятеро минулої ночі, троє штатних офіцерів і двоє новачків. Ніяких проблем. Сьогодні там будуть тільки троє. Всі новачки. Абрі Таул, брат хазяїна книгарні, ви його знаєте, Тодд Вендлештат і Лорен Конрі.

— І ти акцептуєш, що їх буде достатньо?

— Га?

— Ти погоджуєшся, Картере? Акцептувати означає погоджуватись.

— Авжеж, чому ні. Білий день і все таке.

Без паузи на припущення — яка відповідь більше може сподобатися босу? Ренні це подобалося, і то дуже.

— Гаразд. А тепер слухай. Я хочу, щоб ти зараз же зв'язався зі Стейсі Моґґін. Скажеш їй, щоб подзвонила кожному офіцеру — всім, які тільки є у нас наявні. Я хочу, щоб усі вони зібралися сьогодні ввечері о сьомій у «Фуд-Сіті». Хочу побалакати з ними.

На ділі він збирався оголосити чергову промову, цього разу вимкнувши всі запобіжники. Накрутити їх, як той дідівський кишеньковий годинник.

— Окей, — Картер робив нотатки в своєму ад'ютантському записничку.

— І скажи, щоб кожний спробував знайти і привести з собою ще одного кандидата.

Картер пробігся обгризеним з одного кінця олівцем по списку в своєму блокноті.

— Ми зараз уже маємо… ось я лишень порахую… двадцять шість.

— Цієї кількості все ще може не вистачити. Згадай вчорашній день, що трапилось в супермаркеті вранці і з редакцією Шамвей уночі. Питання стоїть руба: або ми, або хріноверть. Картере, а ти, до речі, знаєш значення цього слова?

— Ну-у, так, сер.

Картер Тібодо був упевнений, що Великий Джим має на увазі оргію зі стріляниною і, отже, в Міллі можуть початися побоїща чи щось таке, якщо його бос не затисне місто в міцних лещатах.