Слава ЗСУ!

І у французькі землі повернуться,

А там домівки рідні їх приваблять.

Приїде Карл у свій собор Ахенський,

В день Михаїла літургію справить,

Та час мине, а з ним і строк хрещення -

Від нас же слова-вістоньки немає.

Жахливий Карл у гніві та безжальний.

Заручників чекає смерть нагальна.

Але вже краще їм голів позбутись,

Ніж нам згубить Іспанію чарівну

И терпіти злидні та страшні нещастя».

«Хай буде так!» - кричить юрба невірних.

5

Марсілій вирішив зібрати раду.

Покликав Кларіна із Баласгета,

Естрамаріта, пера Евдропіна,

Прийшли і Бородань-Гарлан з Пріамом,

І Мачинер з Магеєм, рідним дядьком,

Також Джойнер, Мальб\'єн Заморський

І Бланкандрін - десяток найхитріших.

Мету посольства цар їм розтлумачив:

«Сеньйори, тож негайно в путь до Карла,

Кордови стіни він піддав облозі.

Візьміть з собою кожний віть оливи

На знак смирення і покори серця.

Якщо замирите мене ви з Карлом,

Я в нагороду дам вам землі ленні

І срібла з золотом, добра досхочу!»

У відповідь: «Слова сеньйора слушні!»

Аой!

6

Закінчив цар Марсілій що нараду,

Віддав наказ васалам: «Йдіть негайно,

В руках несіть гілки оливи мирні

І королю мої слова промовте:

«Хай він простить, я Богом заклинаю,

Мене і маврів. Як скінчиться місяць,

Слідом прийду і тисячу баронів

И себе я передам в закон Христовий,

Служити вірно Карлу присягаюсь.

А схоче - то заручників зоставим!»

Промовив Бланкандрін: «Мир дуже гарний!;

Аой!

7

Звелів Марсілій десять білих мулів,

Що їх севільський цар послав в дарунок,

Вуздечками із золотом гнуздати,

Покласти сідла із срібла гнучкого.

Посланники на них всі посідали,

Тримає кожен гілочку оливи -

До Карла-короля попростували...

Від їх обману він не врятувався.

Аой!

ПОСОЛЬСТВО МАВРІВ

8

Великий Карл був радісний, веселий.

Кордова впала, вщент розбиті стіни,

На землю скинуті й фортечні башти...

Велику здобич вояки дістали,

Не зрахувать багатства, злота, срібла...