Слава ЗСУ!

А в місті не лишилось сарацина,

Який не вбитий був чи не хрещений.

Величний Карл сидів в саду під тінню,

З ним граф Роланд і Олів\'єр розумний,

Самсон вельможний з гордим Ансеїсом,

Джефрейт д\'Анжу, прапороносець Карла,

Джерін з Джер\'єром, нерозлучні друзі.

Крім них було ще вояків багато

Із Франції - всього п\'ятнадцять тисяч.

На килимах шовкових влаштувались:

Там грають в кості, хто ж старіший віком

Чи розумніший - в шахи весь поринув.

А поруч юнаки меткі фехтують...

В тіні сосни, де зацвіта шипшина,

Сидить король у кріслі золотому,

Красуні -Франції правитель мудрий.

Вже сива голова, білобородий,

Осанка горда і велична врода,

Хто б не побачив, враз його пізнав би.

Посли ввійшли і Карла привітали,

Як вимагають честь того й закони.

9

Вклонився першим Бланкандрін й промовив:

«Хай береже тебе Господь Всевишній,

Пресвітлий Бог, якого ти шануєш!

Марсілій привітатись так велів нам:

Він розпитав знавців про віру вашу

И переконався - в ній лише спасіння!

Свої багатства він поділить з вами:

Відправить гончаків, ведмедів, левів,

Сімсот верблюдів, соколів мисливських,

Чотири сотні мулів з сріблом-злотом,

І з цінностями п\'ятдесят возів ще,

Також бізанок щирозлотих безліч.

Тож з військом враз розрахуватись можна...

Вже надто довго ви у цьому краї,

До Франції час повертатись, в Ахен».

Зняв вгору руки славний Імператор,

Чоло схилив, замислився глибоко.

Аой!

10

Наш Імператор довго думав думу,

Бо не любив квапливих рішень, скорих -

Такий його незмінний мудрий звичай.

Та врешті очі звів, з лицем суворим,

На посланця і відповів неспішно:

«Що ж, непогані обіцяєш речі,

Та цар Марсілій - ворог мій заклятий!

Я чув слова. А де ж тоді порука

Його запевненням?» «Додати хочу! -

Мавр відповів. - Заручників охоче

Дамо: п\'ятнадцять або двадцять діток.

На смерть готовий сина я послати,

Найблагороднішого з них, гадаю!

Коли ж повернешся у стольний Ахен,

В день Михаїла, що від вод рятує,

Слідом, як обіцяв, мій цар прибуде,

В тих джерелах, що Бог колись надав вам,

Святу він прийме християнську віру».

Карл відповів: «Він зможе ще спастися!»