Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Пісня про Роланда

І раптом він зіткнувся із Роланд ом,

Та, друга не впізнавши, в шолом вдарив.

Розсік аж до наносника надвоє,

Не зачепивши ледве лоба графа.

Здивовано Роланд на нього глянув

І з ніжністю й теплом спитав у друга:

«Мій побратиме, вдарили навмисне?

Це ж я, Роланд, люблю усім вас серцем.

Ніколи не було між нами звади».

«О друже, - каже той, - ваш голос чую,

Та вас не бачу. Присягаюсь Богом -

Невмисний мій удар, і я жалкую!»

Роланд сказав: «Він не пошкодив, брате,

Бог свідок, я простив удар ваш хибний!»

І друзі міцно й ніжно обнялися,

Простилися з любов\'ю. Так розстались...

150

Граф Олів\'єр відчув знемогу смертну.

Запали очі, розум помутився,

Нічого він не чує і не бачить,

Насилу спішився і ліг на землю,

Та раз за разом «Гріх тяжкий мій!» твердить.

З\'єднав долоні рук, простяг до неба

І просить Бога, щоб послав до Раю.

Згадав і Карла, й Францію-красуню,

І друзів всіх, Роланда - найніжніше.

Зайшлось вже серце, голова схилилась,

І тіло випросталось нерухомо...

Так Олів\'єр помер на полі брані.

І граф Роланд ридає невгамовно.

Не бачив світ сильнішої розпуки.

151

Роланд побачив - кращий друг впокоївсь,

Лежить ницьма, лицем уткнувся в землю.

Почав тужити граф над мертвим тілом:

«Мій друже!.. Ти себе згубив геройством.

Багато років був мені ти братом,

Один ми одному зла не робили.

Тепер ти мертвий - і життя немиле».

По цих словах граф знепритомнів знову.

Хоча сидів в сідлі на Вельянтіфі,

Та він не впав, бо золоті стремена

Тримали ноги міцно, він усидів.

ОСТАННІЙ БІЙ

152

Як тільки граф Роланд прийшов до тями,

Опам\'ятався і навколо глянув,

То враз збагнув: загибель неминуча.

Він втратив військо, вояки всі мертві,

Окрім Турпіна і Готьє де л\'Ума.

Готьє спустився щойно з гір тутешніх,

Де з маврами в тяжких боях він бився.

Та весь його загін був перебитий,

А сам він мусив утікти в долину

И тепер гукав Роланда на підмогу:

«Шляхетний сіре! Де ти, відгукнися!

З тобою, графе, всякий страх зникає.

Це я, Готьє, що Маельгуд полонив,

Старого й сивого Дроона небіж.

З\'єднала нас відвага войовнича,

Попередня
-= 39 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 9.


Останній коментар

  30.01.2016

Ух ты Вот за это благодарчикhttp://agrolinepro.ru/agricultural-machinery>.


  29.01.2016

Многовато,но понятно и интересно,спасибо владатилям сайта


  10.01.2015

Сколько здесь вообще страниц?


Додати коментар