Слава ЗСУ!

Та зараз щит мій луснув, спис зламався,

І панцир пошматований дощенту,

А тіло скрізь поранене списами.

Помру, а ворогам не дамсь задаром!»

Слова Готьє Роланд почув здалека,

Пришпорив скакуна і мчить до нього.

Аой!

153

Засмучений й розгніваний Роланд

Знов у бою, він б\'є нещадно маврів,

Убив відразу двадцять тих невірних,

Готьє іще шістьох, п\'ятьох Турпін сам.

Язичники кричать: «Жахливі вбивці!

Дивіться, щоб вони не повтікали!

Той боягуз, хто з ними не стинеться,

Той зрадник, хто полишить бойовище!»

Аунають кличі бойові невірних,

З усіх боків на франків нападають.

Аой!

154

Роланд уславивсь як славетний воїн,

Готьє де л\'Ум також чудовий лицар,

Турпін й собі досвідчений рубака,

І жоден з них товариша не кине.

У самій гущі січі б\'ють невірних.

Було там десять сотень піших маврів

И кіннотників ще понад сорок тисяч.

Бояться всі наблизитись до франків,

Лиш засипають стрілами й списами,

Дротами, піками та гарпунами.

Загинув першим втомлений Готьє.

Турпіну з Реймса щит пробили наскрізь,

Шолом розбитий, в голові вже рана,

Розтрощений і панцир, у дірках весь,

І враз вп\'ялись стріли чотири в тіло.

Вже впав скакун, під ним списом убитий,

І чорна мить - впав сам архієпископ.

Аой!

155

Турпін відчув, що неміч наростає -

Стріли чотири ще стирчали в тілі -

Та, мужній воїн, швидко сам підвівся,

Роланда бачить - й поквапом до графа.

Сказав йому: «Я ще не вбитий! Лицар

Поки живий, не припиняє битись!»

І, вихопивши меч, Альмас булатний,

Завдав він тисячу страшних ударів.

Пізніше скаже Карл - Турпін бив влучно:

Лежало там чотири сотні маврів,

Поранені, розсічені надвоє,

А хто й з відрубаною головою...

Про це є в Джесті запис достовірний:

На полі брані був святий Егідій,

В Ааонському монастирі все описав він.

А хто того не знає - просто неук.

156

Як справжній лицар б\'ється граф Роланд.

Та спекота, піт заливає тіло,

Страшенно голова болить, всю ломить:

Коли сурмив у ріг, порвав всі жили.