Слава ЗСУ!

А франки кажуть: «Сіре, гарна думка!»

Аой!

182

Отаборилися доладно франки,

Розташувалися у чистім полі

І коней розсідлали дуже бистро.

З них познімали золоті вуздечки,

Пустили їх на луг в рясну травицю.

Подбавши, як годилося, про коней,

Потомлені французи враз поснули.

В цю ніч ніхто і не стояв на варті.

СНОВИДІННЯ КАРЛА

183

Ліг Імператор на лужку зеленім.

У головах встромив свій спис могутній,

Вдягнув чудовий панцир з візерунком,

Аишив й шолом свій з золотим малюнком -

В цю ніч він не хотів беззбройним бути.

Поклав Джойоз, безцінний меч свій, поруч,

Що тридцять барв мінив за день погожий.

Відомо всім про спис, яким Христос наш

Поранений був, до хреста прибитий.

Король здобув від того списа вістря

І вставив у держак меча зі злота.

На славу цього дива меч державний

З тих пір Джойозом люди називають.

А звідси «Монжуа!» походить франків,

Цей клич барони вже не забувають.

Ніхто йому не зміг чинити опір!

184

Яскравий повний місяць, світла нічка.

Король не спить, в сумні заглибивсь думи

Про любого Роланда, Олів\'єра,

Про всіх дванадцять перів, франків мертвих,

Залитих кров\'ю там, у Ронсевалі.

Не може стримать сліз, ридає гірко

І просить Бога, щоб прийняв їх душі.

Король втомився і від дум скорботних

Поволі в сон поринув благодатний.

В усіх кутках долини сплять французи.

А коні повалилися додолу,

Лиш деякі траву скубали лежма.

Біда навчить - так мудрі люди кажуть.

185

Тривожним сном спить змучений володар.

Бог вирядив до нього Гавриїла,

Тож цілу ніч над ним витав архангел,

Беріг сон Імператора надійно.

Господь у сні послав видіння Карлу,

Що сповіщало про велику битву.

Явив він Карлові лихі ознаки:

У небі хмарнім град, вітри і грози,

Нещадні бурі, урагани грізні,

Вогні і полум\'я, що б\'ють із неба,

І раптом все це рушиться на військо.

І вже списи палають ясенові,

Щити із застібками золотими,

І нищить зброю подих вогнедишний.

Шоломи й панцирі вогонь сплавляє,

Насунулось на франків лихо справжнє...