Слава ЗСУ!

І гомінко голосить: «Сарагосо,

Сьогодні в тебе відняли владику,

Який тобою правив справедливо.

Боги нас зрадили безчесно, підлі,

Ганебно повтікали з бойовища.

Емір себе запроданцем покаже,

Якщо не вийде в бій з пихатим плем\'ям,

Що злигоднів і смерті не боїться.

А їх сивобородий Імператор -

Безумний у відвазі одчайдушній,

Від битви він ніколи не тікає.

«Хто подолати з нас такого може?»

189

Наш Імператор із могутнім військом

В Іспанії сім довгих років бився.

Фортеці, замки брав, міста численні.

Стривожив він Марсілія цим дуже.

Вже в перший рік той надіслав послання

До вавилонського еміра Баліганта

(Володар цей був сивий і старезний,

Старіший за Вергілія й Гомера)

З проханням стать на поміч Сарагосі.

Інакше, цар грозився, він зречеться

Усіх богів та ідолів невірних

И святій віддасться християнській вірі

Та й назавжди вже підкориться Карлу.

Жив Балігант далеко, забарився.

Зібрав із сорока держав він військо,

Великі кораблі - дромони, барки,

Галери, нефи - всі із такелажем.

В Александрії, у порту морському,

Розташував він флот свій величезний.

Аише у травні, на початку літа

Флотилія вся вирушила в море.

190

Так насувалося поганське військо!

На веслах й під вітрилом поспішають,

А на верхівках щогл, на реях всюди

Карбункулів і ліхтарів там безліч,

Що промінь кидають на гладкі води,

І в темну ніч стає дивнішим море.

Коли вже до Іспанії дістались,

Вогні флотилії осяяли весь берег.

Одержав звістку цю Марсілій швидко.

Аой!

191

Не гають часу полчища невірних.

їх кораблі уже в річкових водах,

Марбріз, Марбруз минули без зупинки,

Ввійшли у води Ебро, попливли всі

Супроти течії. Лиш ліхтарі на реях

Всю ніч освітлювали шлях яскраво!

А вдень вже підійшли до Сарагоси.

Аой!

192

Стояв погожий день, світило сонце.

Емір спустився з корабля неспішно,

Еспанеліт крокує з ним праворуч,

їх супроводжують князів сімнадцять,

Вельмож пихатих поруч не злічити.