Слава ЗСУ!

Посланники по сходах піднялися

В покої царські, в залу зі склепінням,

Вклонилися цареві шанобливо:

«Хай Аполлін, наш всемогутній бог,

І також Терваган та Магомет всевладний

Дарують цьому дому всіх гараздів!»

Та Брамімонда мовила: «Дурниці!

Не варті ці боги ушанування,

Бо послужили кепсько в Ронсевалі.

Дозволили побити всіх баронів,

Царя Марсілія ж так захищали,

Що втратив він цілком свою правицю -

Відсік її Роланд непереможний.

Від франків маврам вже не врятуватись!

Яка ж то я нещасна жінка! Краще

Померти, щоб не бачити руїни!»

Аой!

196

Клар\'єн сказав: «Не треба слів, царице!

Бо ми - посли еміра Баліганта.

Марсілію він обіцяє захист

І посилає жезл свій й рукавицю.

На Ебро тисячі чотири суден -

Дромонів і галер, і барків скорих,

А скільки нефів там - злічить не можна!

Емір багатий дуже і могутній.

У Франції наздожене він Карла

І схопить короля - живим чи мертвим».

Відповіла цариця: «От зухвальство!

Та франків вам шукать не доведеться,

Вже сім років вони у нашім краї,

І годі з королем їх вам змагаться,

Він воїн справжній, не боїться смерті,

У порівнянні з ним царі - хлопчиська!

Здолать його не зможе жоден смертний!»

197

«Облиште спір! - тоді сказав Марсілій. -

Сеньйори, ви зі мною розмовляйте.

Ви бачите, помру я незабаром.

У мене ні дочки, ні спадкоємця.

Був син чудовий, вчора він убитий.

Скажіть еміру, хай сюди прибуде.

Він має всі права на трон іспанський,

Я все зроблю, чого не зажадає,

Аби він захистив мій край від франків.

А щодо Карла, дам хорошу раду,

І через місяць він його здолає.

Еміру ж дайте ключ від Сарагоси.

Хай вірить нам й назад не повертає!»

Посли відповіли: «От царське слово!»

Аой!

198

А цар продовжив: «Імператор франкський

Людей моїх побив й спустошив землі,

Міста мої пограбував і знищив.

В цю ніч він табором став понад Ебро -

Це звідсіля сім льє лише приблизно.

Скажіть еміру, щоб своє він військо

Привів і спішно готувавсь до битви».

Цар передав і ключ від Сарагоси.