Слава ЗСУ!

З пошаною посли вклонились мовчки

І в путь зворотну вирушили хутко.

199

І от посли на коней посідали

Та вмить помчали до міської брами.

Стурбовані, йдуть до еміра швидко,

Передають і ключ від Сарагоси.

А Балігант спитав: «Ну як там справи?

І де Марсілій? Я ж його покликав!»

Клар\'єн сказав: «Поранений смертельно!

Карл повертавсь до Франції-красуні

І подолав учора всі проходи.

Залишив ар\'єргард для охорони...

А з ним племінника Роланда, графа,

І Олів\'єра, і ще десять перів,

Озброєний загін у двадцять тисяч.

Марсілій-цар почав із ними битву.

На полі бою з ним Роланд зустрівся

И мечем своїм, булатним Дюрандалем,

Правицю відрубав царю дощенту,

Убив Марсілієвого спадкоємця

І всіх баронів, що були з ним разом.

Не маючи вже сил чинити опір,

Марсілій втік, король за ним пігнався.

Тепер цар просить вас прийти на поміч

И передає під владу край іспанський».

Замислився тут Балігант надовго.

Засумував і ледь не збожеволів.

Аой!

200

«Еміре любий наш! - Клар\'єн промовив, -

Учора стався бій у Ронсевалі.

І граф Роланд, і Олів\'єр там впали,

Звитяжні всі дванадцять перів, Карла

Улюбленців, і двадцять тисяч франків.

Та цар Марсілій втратив праву руку,

Король погнавсь за ним, помстивсь жорстоко,

Не залишивши вояка живого.

Всіх маврів вбив чи потопив у Ебро.

І там, на березі, став табір франків.

Від нас мала їх відділяє відстань,

І франкам відступати буде важко».

Погордливо емір на нього глянув,

Слова Клар\'єна повернули радість.

Підвівсь на ноги Балігант і крикнув:

«Рушаймо в путь! Острожте хутко коней!

Старезний Карл, мабуть, не схаменувся,

І пощастить його нам наздогнати.

Я за Марсілія помщусь сьогодні ж,

І головою сплатить Карл за руку!»

201

Із кораблів язичники спустились,

Сідають хто на коней, хто на мулів,

Клусують враз - такий наказ еміра.

А Балігант покликав Джемальфіна,

Близького друга, й каже: «Друже любий,

Бери все військо і керуй ним вправно!»

Сів на коня свого він вороного,

З собою взяв ще чотирьох придворних,

І вмить попрямував до Сарагоси.