Слава ЗСУ!

Та небожа свого Роланда втратив,

Тому не зможе нам протистояти!»

Аой!

230

«Мій любий сину! - Балігант промовив, -

Немає вже відважного Роланда,

Та Олів\'єра, гордого сміливця,

Всі пери полягли, любимці Карла,

І з ними двадцять тисяч франків бравих.

За інших не даю і рукавиці!

Що ж, Імператор, звісно, повернувся,

Як доповів розвідник мій, сирієць.

Карл сформував полків великих десять.

Смільчак великий, в Оліфант хто грає,

І мужні сурмачі відповідають.

Вони очолюють війська могутні,

За ними йдуть п\'ятнадцать тисяч франків,

Це юнаки, Карл зве їх «діточками».

А там, числом не менше, йдуть колони

Досвідчених рубак, ці б\'ються з люттю».

І знов Мальпрім: «Дозволь, піду я першим!»

Аой!

231

«Мій любий синку! - Балігант промовив, -

Тобі на битву йти даю свій дозвіл.

Тож не барись і вирушай до франків.

Візьми царя із Персії Торлея,

І Дапаморта, лютичів владику.

Як посоромиш Карлову пиху ти,

Отримаєш велику частку царства -

Весь Черіант і аж до Валь-Маркіза!»

Син відповів: «Я вдячний щиросердно!»

Вперед пішов, прийняв він дар еміра.

А то було колись Флорита царство.

Мальпрім його ніколи не побачить,

Володарем не стане повноправним.

232

Ось перед військом Балігант гарцює.

За ним і син, усіх вражає зростом.

Торлей і Дапаморт зробили справу,

Рать грізну з тридцяти колон зібрали,

І вояків у них силенна сила,

В найменшій із колон - півсотні тисяч.

Бійці із Бутентроту першу склали,

Були у другій мілцни з головами,

Мов гарбузи, а вздовж всієї спини,

Немов у вепрів диких, в них щетина.

У третьому були нубійці й блоси,

В четвертому полку - брюни й славонці,

А п\'ятий сформували з сербів й сорбів.

І шостий полк - вірмени й маври чорні,

А сьомий - вояки із Єрихона.

І восьмий - негри, а дев\'ятий - гроси,

Десятий полк - з жорстокої Баліди,

Що всім несе лише нещастя й біди.

Аой!

Поклявсь емір усім, чим тільки можна,

Своєю честю й тілом Магомета:

«Здолаю Карла, він шукає битви!

Якщо відмовиться, то вже ніколи,